Для каких организмов понятия «клеточный цикл» и «онтогенез» совпадают?

Бул эл жазма булактарда айтылган биринчи түрктөрдүн бири. Хүннү мамлекети талкалангандан кийин, алар Кытайдын таасир чөйрөсүндө болушкан жана формалдуу вассалдар деп эсептелишкен. Ырас, ошол кездеги империялык династия аларды баш ийүүдөн айырмалап турган, анткени алардын башкаруучуларынын бир атасы болгон - Тан династиясынын негиздөөчүсү, князь Ли Юань.

Кыргыздар салыштырмалуу обочолонгон абалына карабай, адегенде хуннуларга ыкташкан, андан кийин алгачкы монгол уруусу жужандарга баш ийе башташкан. Бирок 6 -кылымдын ортосунда талаа үстүндөгү бийлик түрктөргө өткөндө абал өзгөргөн. Ырас, алар түптөгөн каганат морт болчу жана майда чарбаларга бөлүнө баштады. Ар бир кылымда көчмөн элдердин арасында жаңы гегемон пайда болгон.

9 -кылымдын орто ченинде кыргыздардын да жолу болгон. Алар Сибирдин түштүгүндө борбору менен өз мамлекетин негиздешкен. Ошол кездеги негизги атаандаштары болгон уйгурлар менен болгон согуштарда Монголиянын көпчүлүк бөлүгү да колго түшүрүлгөн. Бирок күчтүү душман жок болгондон кийин, алардын мамлекети ыдырай баштады жана жүз жылдан кийин олуттуу күчтү билдирбей калды.

Ошондуктан, 13 -кылымда Чыңгыз хан бийликке келгенде, кыргыздар монголдор менен келишим түзүп, тынчтык жолу менен алардын өсүп келе жаткан империясынын курамына кирген. Ырас, алардын элинин Енисей бөлүгү монгол бийлигине каршы бир нече жолу козголоң чыгаргандан кийин, бирок Алтай бөлүгү ишенимдүү болуп чыккан.

Чыңгызхандын улуу уулу Жочи енисейлерге каршы бир нече жолу үгүт жүргүзгөн. Бирок каардуу согушка карабастан, алар эч качан баш ийген адамдарга айланышкан эмес жана кийин борбордук бийликке каршы чыккан монгол төрөлөрүн колдоп, тигил же бул деңгээлдеги эгемендүүлүктү калыбына келтирүүгө бир нече жолу аракет кылышкан.

Мына ошондуктан, 13 -кылымдын аягында азыр Кытайда көбүрөөк жайгашкан империя көптөгөн кыргыздарды түпкү мекенинен алысыраак жерге көчүргөн. Моңголдор бекеринен аларды "токой адамдары" деп атабаса керек. Алар түз жерде болгондуктан, козголоңчу уруу козголоң чыгарууну токтотот деп үмүттөнүшкөн.

Дал ушул мезгилде кыргыздардын өзгөчөлүктөрү кескин түрдө өзгөргөн, алар бара -бара монголдорго окшош болуп калган деп эсептешет. Үйдө калгандар хакастар менен алтайлыктардын азыркы элдерин пайда кылды. Бирок уруунун көпчүлүгү отурукташкан Тянь -Шандын боорлору эми чыныгы борборго айланды. Ошентип, мурдагы токойчулар бийик тоолуу болушту.

Кыргыздар Азиянын эң борборунда жашаганына жана адатта монголоиддик көрүнүшкө ээ болгонуна карабастан, аларда таң калыштуу европалык гендер бар. Жок дегенде, Чыгыш Европа үчүн жалпы болгон R1a1 гаплогруппасы алардын арасында 63% бөлүштүрүлгөн. Салыштыруу үчүн, орустардыкы 47%, украиндердики 44%. Бул алардын түптөлүшүнүн алгачкы этабында азыркы кыргыздардын ата-бабалары Улуу Талаанын көчмөн индоевропалык калкы менен аралашып кеткенин билдирет.

Объяснение:

Кыргыз эли жана анын тарыхы жөнүндө

Біблія складається з двох заповітів ( із староєврейського – «союз»):

1. Старий Заповіт – священна книга євреїв, їх історія. Він складений в стародавній середземноморській державі Іудеї давньоєврейською та арамейською мовами. Іудеї називали його Танах.

Історія виникнення Танаху. У VІ ст.. до Р.Х. Персія, завоювавши Вавилон, звільнила від його залежності іудеїв (539 р.до Р.Х.). Іудеї вірили, що звільнитися їм допоміг бог Ягве. В країні посилюється влада жерців Ягве. Вони встановили опіку над мистецтвом і літературою і з усіх творів, складених у різні часи різними авторами, відібрали ті, що відповідали ідеї служіння богу Ягве. Священики відредагували зміст і стиль, посиливши релігійний настрій. Ці тексти були проголошені священними. Так виник Танах. Головна ідея Танаху: Ягве з-поміж усіх народів вибрав народ Іудеїв, щоб привести його до найвищої слави і багатства. За це народ мусить у всьому бути покірним богові Ягве, витримати всі випробування, яким піддаватиме його бог. Тільки довівши вірність, народ дістане від бога винагороду. Так Танах тлумачив угоду («беріг») між богом та іудейським народом. Танах розповідає про створення богом Ягве світу і перших людей в раю — Адама і Єви, про перший злочин — вбивство Каїном брата Авеля, про те, як Ягве вирішив покарати людей за непослух потопом, а врятуватися дозволив лише праведнику Ноєві, про будівництво вавилонської башти — храму, присвяченого несправжнім богам, за що башту було зруйновано.

Складові Старого Заповіту:

а) П`ятикнижжя Мойсеєве (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону)

б) Книги історичні

в) Книги повчально-поетичні ( Книга Йова, Книга Псалмів, Приповісті Соломона, Пісня над Піснями, Книга Екклезіаста)

г) Книги пророчі.

2. Новий Заповіт – Євангеліє («блага вість)

Історія виникнення Нового Завіту. На рубежі старого і нового літочислення наймогутнішою державою Середземномор’я був Рим. Часи були важкі, скрізь на завойованих землях стояли римські гарнізони і правили намісники імператора. У далекій римській провінції Іудеї, де намісником був Понтій Пілат, проповідував нове вчення Ісус. Він учив, що Бог розгнівався на людей і невдовзі покарає їх смертю, проте дасть їм вічне життя на тому світі, але не всім, а тим, хто визнає нові заповіді. Ці заповіді вимагали від людини милосердя, доброти і порядності: не вбивати, не красти, не заздрити, не свідчити неправдиво на ближнього, не чинити перелюбу. Не всі іудеї захотіли прийняти нове вчення, бо в їхній священній книзі Танах про це не було мови. Тому іудеї не вступилися за Ісуса, коли римляни його заарештували за проповіді. Ісуса розп’яли у передмісті Єрусалима на горі Голгофі. Ісус мужньо прийняв смерть: такою великою була його віра у власну правоту. Невдовзі почала поширюватися віра, що в образі Ісуса сам Бог відвідав землю. Вчення Ісуса про любов і милосердя, його слова про покарання всіх злих поступово розповсюдилися по всій імперії Ісуса називали Христом або Месією («божественний»). Так склалася нова віра – християнська.

Складові Нового Заповіту:

а) книги історичні (4 Євангелія(життя, смерть та воскресіння Ісуса Христа): від Марка, від Луки, від Матфія, від Іоанна; Діяння апостолів

б) послання апостолів ( Послання апостола Павла; Соборні послання)

в) пророча книга («Об’явлення Іоанна Богослова»)