Чаму ўлада султанаў Дэлі ў XIV ст. у Індыі не была трывалай

Потому у подвластных ему правителей сохранялись свои армии. Разделение индийцев на мусульман и индусов также не способствовало единству.

Мы живем недалеко,

Нас найти совсем легко.

Сперва направо вы пойдете,

Потом налево повернете,

И прямо тут же, за углом,

Семиэтажный будет дом.

Такой большой красивый дом,

Но только мы живем не в нем.

Потом войдете вы во двор

И там увидите забор.

В заборе этом есть дыра,

Ее мы сделали вчера.

Но через эту дырку лезть

Старайтесь осторожно,

Там потому что гвозди есть

И зацепиться можно.

Потом свернете резко вправо

И упадете там в канаву.

Пугать вас это не должно,

Поскольку так заведено.

В нее все падают всегда,

Но вылезают без труда.

Потом на землю нужно лечь

И метров сто ползти,

Потом придется пересечь

Трамвайные пути.

А дальше будет детский сад,

А рядом с садом автомат,

Где вам по номеру 05

адрес наш узнать.

Ведь мы живем недалеко

И нас найти совсем легко

Объяснение:

стих точный адрес-Игорь Иртеньев

"" Який смуток подовжує години Ромео? "

"Не маючи того, що, маючи, робить їх короткими".

'Закоханий?'

'Поза -

' Про любов? '

"З її ласки, де я закоханий" "

(Бенволіо та Ромео; Акт 1, Сцена 1)

"Один справедливіший за моє кохання? Всевидяче сонце

Неер бачило її збіг з самого початку світу".

(Ромео; Акт 1, сцена 2)

"Чи любило моє серце дотепер? Одягай це, зір,

бо я не бачив справжньої краси до цієї ночі".

(Ромео; Акт 1, сцена 5)

"Моя щедрість безмежна, як море,

моя любов такою глибокою. Чим більше я дам тобі, тим

більше маю, бо обидва нескінченні".

(Джульєтта; Акт 2, Сцена 2)

"На добраніч, на добраніч. Розставання - це така солодка печаль,

що я буду казати„ На добраніч "до завтрашнього дня".

(Джульєтта; Акт 2, Сцена 2)

"Подивіться, як вона спирається щокою на руку.

О, якби я був рукавицею на цій руці,

щоб я міг торкнутися цієї щоки!"

(Ромео; Акт 2, сцена 2)

"Ці насильницькі насолоди мають насильницькі цілі.

І у своєму торжестві вмирають, як вогонь і порох,

які, коли вони цілуються, поглинають".

(Брат Лоуренс; Акт 2, Сцена 3)