Чем скелет человека отличается от скелета млекопитающих?

У млекопитающих позвоночник делится на пять отделов: шейный, грудной, поясничный, крестцовый и хвостовой. Только у китообразных крестца нет. Шейный отдел почти всегда состоит из семи позвонков. Грудной — из 10-24, поясничный из 2-9, крестцовый из 1-9 позвонков. Только в хвостовом отделе их количество сильно варьируется: от 4 (у некоторых обезьян и человека) до 46.

Настоящие ребра сочленяются только с грудными позвонками (зачаточные могут быть и на других позвонках). Спереди они соединяются грудной костью, образуя грудную клетку. Плечевой пояс состоит из двух лопаток и двух ключиц. У некоторых млекопитающих ключиц нет (копытные), у других они плохо развиты либо заменены связками (грызуны, некоторые хищные).

Таз состоит из 3 пар костей: подвздошных, лобковых и седалищных, которые плотно срастаются между собой. У китообразных настоящего таза нет.

Передние конечности служат млекопитающим для передвижения по земле, плавания, полета, хватания. Плечевая кость сильно укорочена. Локтевая развита слабее лучевой и служит для сочленения кисти с плечом. Кисть передней конечности состоит из запястья, пясти и пальцев. Запястье состоит из 7 костей, расположенных в два ряда. Число костей пясти соответствует числу пальцев (не более пяти). Большой палец состоит из двух суставов, остальные — из трех. У китообразных число суставов увеличено.

В задних конечностях бедренная кость у большинства млекопитающих короче голени.

Обрядовий театр — надзвичайно важливий етап у розвитку театрального мистецтва, оскільки саме в ньому зародилося вміння людини творчо втілювати навколишній світ у художніх образах.

Як і в будь-якому стародавньому суспільстві, театр на Русі існував у ритуально-обрядових формах. Обрядовими дійствами супроводжувалися етапи хліборобського циклу, природні лиха, а також події родового чи родинного значення. Такі дійства обов’язково містили магічні ритуали. До нашого часу дійшло чимало стародавніх обрядів (наприклад «Коза», «Маланка»). Також відголоски дохристиянських ритуалів збереглись у фольклорі (колядки, щедрівки, веснянки, заклички, примовки).

Із прийняттям Київською Руссю християнства обрядовий театр зазнав певних змін: він поєднав язичницьку слов’янську культуру із візантійською, став головним елементом виключно народної культури, образи давніх божеств у ньому замінились на імена християнських святих. Так зимові святкові обряди на честь богині Коляди присвятили Різдву Христовому, головне весняне свято бога Ярила (Великдень) — Христовому Воскресінню тощо.

Zemsta – wszystko co musisz wiedzieć o lekturze Fredry

Zemsta, mimo że jest książką niemal 200-letnią, wciąż bawi i zaskakuje. Jej tematyka jest bowiem uniwersalna, a humor ponadczasowy. Warto zatem poznać treść i formę tego świetnego utworu Aleksandra Fredry. Dowiedz się więcej o Zemście Aleksandra Fredry z naszej platformy Equrs.pl.Geneza Zemsty

Wiadomo od dawna, że treść utworu Aleksandra Fredry ma swoje źródło w prawdziwym konflikcie, o którym przypadkowo dowiedział się autor. W 1828 r. Fredro ożenił się z Zofią Skarbkową. W posagu wniosła ona połowę starego zamku w Odrzykoniu. Druga część posiadłości należała do innej rodziny.

Fredro z zainteresowaniem przyglądał się dokumentom związanym z otrzymaną posiadłością. Przypadkowo natknął się na papiery procesowe właścicieli zamku. Dotyczyły one konfliktu niegdysiejszych właścicieli z XVII wieku. Był to Piotr Firlej (który zajmował wtedy zamek dolny) i Jan Skotnicki (zamieszkiwał zamek górny).

Firlej był wojewodą, który uważał się za lepszego i bardziej znaczącego niż Skotnicki. Ich konflikt narastał. Skotnicki doprowadził przy reperowaniu muru granicznego) do wylewania się wody z rynien na zamek Firleja. Ten z kolei napadał na robotników sąsiada naprawiających mur. Problemy sąsiedzkie zakończyły się w sądzie. Mimo wyroku prawdziwy rozejm nastał dopiero po ślubie podopiecznej Skotnickiego – Zofii i syna Firleja – Piotra.

Jak więc widać, Fredro zaczerpnął swój pomysł na treść utworu z autentycznej historii. Także charaktery jego postaci – Cześnika i Rejenta odpowiadają usposobieniu swoich prawdziwych pierwowzorów. Występuje też analogiczna historia z murem i oczywiście finalne pojednanie. Do odnalezionej historii dodał autor popis swojego kunsztu pisarskiego i humoru. I tak powstało dzieło, które od wieków bawi i poucza czytelników oraz widzów – gdy jest wystawiane w teatrze.

Warto też dodać, że Zemsta została napisana w 1833 r. Fredro był już dojrzałym twórcą, znanym szerszej publiczności. Prapremiera utworu odbyła się w 1834 r. we Lwowie. Sama książka wydana została jednak aż cztery lata później, w 1838 r. – w zbiorze dzieł pisarza.