Почему в германских государствах идеи Просвещения распространились не столь широко, как в Англии и Франции? Каковы были особенности немецкого Просвещения?

Германских государств было много, здесь не сложилось такого центра культуры и просвещения, каким был Париж во Франции. Кроме того, местная элита давно привыкла общаться на самые разные темы на французском языке, тем более на темы передовых идеи. Немецкие аристократы просто выписывали книги из Франции и присоединились к общеевропейскому Просвещению с центром в Париже.
Потому немецкие просветители не так радикально призывали к переустройству общества. Но зато именно они сделали акцент на интересе к собственному языку и традициям, самобытности немецкой культуры. Именно с немецких просвещённых кругов начинается интерес ко всему национальному, который распространился по Европе в следующую эпоху романтизма.

Кирило і Мефодій – просвітителі, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував, навіть, на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії. Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства (вже тоді точилася боротьба між греко-православною Візантією і латино-католицьким Заходом за вплив на слов’янські племена), відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську

Баскетбольний м'яч:

у звичайній школі повинен мати близько 69 см у обсязі.

Волейбольний м'яч:

М'яч повинен бути сферичним, з покриттям, зробленим з еластичної натуральної або синтетичної шкіри, і з внутрішньою камерою, зробленою з гуми або подібного до неї матеріалу. Матеріал з синтетичної шкіри і комбінації кольорів м'ячів, які використовуються в Офіційних Міжнародних змаганнях, повинні відповідати стандартам ФІВБ. Його колір може бути однотонним світлим або комбінацією кольорів. Його окружність 65-67 см і його вага 260-280 гр.

Всі м’ячі, які використовуються в матчі, повинні мати однакові стандарти щодо окружності , ваги, тиску, типу, кольору і т.д. Його внутрішній тиск повинен бути від 0,30 до 0,325 кг/см2 (4.26 до 4.61 фунта на квадратний дюйм) (від 294,3 до 318,82 мілібар або гектопаскаль).

Футбольний м'яч:

Відповідно до встановлених правил, м'яч повинен бути круглої форми обсягом від 27 до 28 дюймів (68.6 см-71.1 см). Вага визначалась у межах від 13 до 15 унцій (368—425 г)