Какие даты ордынского периода истории России вы считаете наиболее важными? Почему?

1237-1240 годы – Батыево нашествие: начало ига.
1254 год – неудачный поход Куремсы на Волынь: первая значительная победа русских войск над татарами в поле.
1362 год – битва при Синих водах: значительная территория Древней Руси вместе с Киевом освобождена от ига (оказались в составе Великого княжества Литовского).
1380 год – Куликовская битва: одна из наиболее значительных побед русских дружин над татарами.
1480 год – Стояние на реке Угре: окончание ига.

ркңщрнДихотомиялық кілттер және оларды түрлерді анықтау үшін

қолдану. Дихотомиялық кілттерді ең алғаш XIX ғасырда Ж.Б. Ламарк ұсынды. Олар қарапайым әрі қолайлы болғандықтан қазіргі кезде де қолданылады. Дихотомиялық кілттердің құрылысы қандай? Оның көмегімен зерттеуші алдында ағзаның қандай туысы мен түрі тұрғанын анықтай алады. Кілттер екі сатыдан тұрады, яғни ол үнемі екі бөліккебөлінеді. Әр сатыдағы белгілер сипаттамасы бір-бірін толық жоққа шығарады. Осындай кілттерді пайдаланған кезде, анықтап отырған адамда белгілердің екі жиыны болады (бекіту (қабылдау) – теза

ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.