Составить мизоцикл, макроцикл, мезоцикл по лёгкой атлетикефотки в пример​

Вот фото то что надо:

Світогляд являє собою синтез різних рис духовного життя людини; це пізнання і переживання людиною світу. Емоційно-психологічну сторону світогляду на рівні настроїв і почуттів становить світовідчуття. Наприклад, одні люди мають оптимістичне світовідчуття, інші — песимістичне. Пізнавально-інтелектуальну сторону світогляду становить принцип.

Світогляд, як і все життя людей в суспільстві, має історичний характер. Виникнення світогляду пов'язують з процесом формування першої стійкої форми людської спільності — родової общини. Її поява стала своєрідною революцією в духовному розвитку людини. Світогляд виділив людину зі світу тварин. Історія духовного розвитку людства знає кілька основних типів світогляду. До них відносяться міфологічний, релігійний, філософський світогляд.

Історично першим ступенем у розвитку світогляду був міфологічний світогляд. Міфологія закріплювала прийняту в суспільстві систему цінностей, підтримувала і заохочувала певні форми поведінки. З згасанням первісних форм суспільного життя міф зжив себе і перестав бути панівним типом світогляду.

Корінні питання всякою світогляду (походження світу, людини, таємниця народження і смерть та ін.) продовжували вирішуватися, але вже в інших світоглядних формах, наприклад у формах релігійного світогляду, заснованого на вірі в існування надприродних істот і надприродного світу, і філософського світогляду, який існує як теоретично сформульована система найбільш загальних поглядів на світ, людини та їх відносини.

Кожен історичний тип світогляду має матеріальні, соціальні та теоретико-пізнавальні передумови. Він являє собою відносно цілісне світоглядне відображення світу, обумовлене рівнем розвитку суспільства. Особливості різних історичних типів світогляду зберігаються в масовій свідомості сучасних людей.

Компоненти світогляду людини

Наше ставлення до світу і до себе включає різноманітні знання. Наприклад, життєві знання допомагають орієнтуватися в повсякденному житті-спілкуватися, вчитися, будувати кар'єру, створювати сім'ю. Наукові знання дозволяють осмислювати факти на більш високому рівні і будувати теорії.

Наша взаємодія зі світом забарвлена емоціями, пов'язана з почуттями, трансформована пристрастями. Наприклад, людина здатна не просто дивитися на природу, безпристрасно фіксуючи її корисні і даремні якості, а милуватися нею.

Норми і цінності є важливим компонентом світогляду. Заради дружби і любові, заради сім'ї і близьких людина може діяти всупереч здоровому глузду, ризикуючи життям, долати страх, виконуючи те, що вважає своїм обов'язком. Переконання і принципи вплетені у саму тканину людського життя і часто їх вплив на вчинки буває набагато сильніше, ніж вплив знань і емоцій разом узятих.

Вчинки людини також входять в структуру світогляду, утворюючи його практичний рівень. Людина висловлює своє ставлення до світу не тільки в думках, але і у всіх своїх рішучих діях.

Традиційно вважається, що знання і почуття, цінності і вчинки являють собою компоненти світогляду — пізнавальний, емоційний, ціннісний та діяльнісний. Звичайно, такий поділ досить умовно: компоненти ніколи не існують в чистому вигляді. Думки завжди емоційно забарвлені, вчинки втілюють цінності людини і т. д. В реальності світогляд — завжди цілісність, а поділ його на компоненти застосовно тільки в дослідницьких цілях.

Объяснение:

Типичные ошибки нападающих

В любой команде нападающий – это «человек-гол», прямой обязанностью которого является поражение ворот соперника. Иногда бывает так, что на одного нападающего играет едва ли не вся команда, снабжая его мячами и регулярно создавая возможности для взятия ворот. Хотя именно такая тактика футбольными специалистами не приветствуется: если этот талантливый форвард получит травму или перейдет в другой коллектив, то вся игра команды, которая ранее была «заточена» под него, может по развалиться.

Одна из рас ошибок игроков линии нападения, особенно свойственных молодым игрокам, – неуемное стремление к самостоятельным действиям. И здесь речь идет не только о дриблинге, желании повозиться с мячом и т. п.: порой форвард мешает своим же игрокам, которые вместе с ним развивают атакующие действия. Например, он едва ли не стоит на пути рвущегося к воротам своего же полузащитника, нетерпеливо ожидая, когда тот отдаст ему мяч (даже если текущая ситуация этого не требует). При этом здесь речь не идет о какой-то «ревности» к своим обязанностям или мыслях о конкуренции: скорее всего, молодой игрок всерьез полагает, что, если он нападающий, то играть с мячом в непосредственной близости от ворот соперника дозволено только ему. Впрочем, эти ошибки проходят с возрастом, а чаще всего достаточно нескольких замечаний со стороны тренера.

Еще одна известная ошибка многих, даже опытных и талантливых нападающих, – промедление с принятием решения. В большинстве случаев атака развивается стремительно и успешность действий в определяющей степени зависит от того, насколько оперативно форвард сориентируется в обстановке и примет верное решение. Иногда таким решением является максимально быстрое расставание с мячом – будь то передача находящемуся в выгодной позиции партнеру, удар по воротам или попытка блеснуть индивидуальными действиями и обыграть одного или нескольких защитников самостоятельно. Но малейшее промедление приводит к тому, что противник успевает выбить или отобрать мяч, и перспективный момент сразу переходит в категорию упущенных возможностей.

Стоит отметить, что неуверенные действия игроков атаки во многих случаях приводят не только к потере мяча и срыву атаки, но и к началу острых контратакующих действий соперника. Конечно, ошибка нападающего во время атакующих действий не столь опасна, как «обрезка» полузащитника иди «провал» игрока обороны, поскольку форвард, как правило, находится вдали от своих ворот, однако известно немало случаев, когда подобные «ляпы» становились причиной пропущенного гола (сегодня многие команды умеют развертывать мгновенные стремительные контратаки через все поле).