Когда и как началось заселение современными людьми Южной Америки?

Первые люди появились на материке 15-17 тысяч лет тому назад. Это были индейцы, которые создавали высокоразвитые государства: майя, ацтеки, инки. После открытия Южной Америки материк стал объектом острой борьбы между европейскими странами. Уничтожались древние цивилизации, создавались новые государства. С XVI века испанцы и португальцы постепенно осваивают новые земли, основывают здесь всё новые поселения, которые превращаются в крупные города. Именно из-за господства в Средневековой Европе, да и во всём мире тех времён Испании и Португалии Южная Америка сегодня разговаривает именно на этих двух языках. В наши дни в Южной Америке проживает 358,7 млн. человек. Среди них представители всех человеческих рас. Значительную часть составляют потомки эмигрантов из Европы. Чистокровных индейцев сохранилось не так много, самыми крупными коренными народами являются кечуа и аймара.

Ліричний герой — суб'єкт висловлювання у ліричному творі, свого роду персонаж лірики. «Ліричний герой» — це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж відображає переживання певної якості. Ліричний герой — поняття суб'єктивне.

Объяснение:Поняття ліричного героя, не тотожного з автором тексту, виникло в працях Юрія Тинянова й отримало розвиток у таких дослідників, як Лідія Гінзбург, Григорій Гуківський, Дмитро Максимов. Деякі дослідники розрізняють поняття ліричний герой та поняття ліричне «Я» поета.

Ліричний герой — це, за Лідією Ґінзбурґ, «не тільки суб'єкт, а й об'єкт твору», тобто зображуване і те, що зображають збігаються, ліричний вірш замикається на самому собі. У такому випадку природним чином відбувається зосередженість ліричного героя перш за все на своїх почуттях, переживаннях, що і є, суттю самої категорії ліричного. Про ліричного героя говорять лише тоді, коли розглядається весь корпус творів конкретного автора.

Все размножения плодово-ягодных культур можно разделить на 2 группы: семенные и вегетативные. Сущность семенного размножения. 1. преимущества: - самый легкий и доступный. ... - Растение, при этом размножения очень поздно вступает в пору плодоношения, в силу этого этот размножения крайне редко применяется. Чаще всего применяется вегетативный размножения. В основу всех вегетативного размножения положено явление регенерации, то есть, когда плодово-ягодное растение восстанавливается полностью из отдельно взятых органов и частей. Вегетативно размноженное потомство одного растения называется клоном

Объяснение: