Почему Чехию называют крышей Европы, охарактеризуйте ее географическое положение?

Чехию называют крышей Европы т.к. в нее не втекает ни одна река.
Чехия расположена в самом центре Европы на Чешско-Моравской возвышенности, представляющей собой котловину с ярко выраженными естественными горными границами из Судет, Рудных гор и отрогов Карпат.
Территория Чехии составляет 78,9 тыс. квадратных километров. Чешский ландшафт весьма разнообразен. Западная часть (Богемия) лежит в бассейнах рек Лабы (Эльба) и Влтавы (Молдау), окружённых в основном низкими горами (Судеты и их часть — Крконоши), где находится высочайшая точка страны — гора Снежка, высотой 1602 м. Моравия, восточная часть, также достаточно холмиста и в основном лежит в бассейне реки Морава (Марх). В Моравии же расположен исток реки Одры (Одер).
Реки из не имеющей выхода к морю Чехии текут в три моря: в Северное, Балтийское и Чёрное.
Климат умеренный с тёплым летом и холодной, пасмурной и влажной зимой, определяется смешением морского и континентального влияния. Погода в Чехии летом достаточно стабильная и приятная, так как горы, окружающие Чехию по всему периметру, не дают возможности проникновению ветров. Зимой в горах выпадает достаточное количество снега, что позволяет функционировать нескольким лыжным курортам, как на юге Чехии, так и на севере страны.

Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Соціалізм в історії людства. Історія становлення соціал-демократії

 

Лібералізм і неолібералізм

Політична ідеологія є однією з найвпливовіших форм політичної свідомості. Вона реалізується в доктринах, які виправдовують прагнення певних суспільних сил до завоювання та використання влади і намагаються відповідно до цього підпорядкувати громадську думку. Кожна з політичних доктрин не лише містить певні політичні цінності й орієнтири щодо оптимізації різних сфер суспільного життя, а й намагається пропагувати свої цілі та ідеали, вимагає цілеспрямованих дій громадян щодо досягнення певної мети.

Поняття "лібералізму" потрапило до політичного словника в ЗО—40-х роках XIX ст. Але його ідейно-теоретичне коріння і перші спроби практичного втілення (в Англії, І США) сягають XVII—XVIII ст.

Лібералізм (лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного під­приємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

Ідейно-моральне ядро класичного лібералізму сформували такі положення:

абсолютна цінність людської особистості та рівність усіх людей;

автономія індивідуальної свободи;

раціоналізація й доброчинність діяльності людини;

визнання невідчужуваності прав людини на життя, свободу, власність;

існування держави на основі загального консенсусу з метою збереження й захисту природних прав людини;

договірний характер відносин між державою та індивідом;

обмеження обсягу і сфер діяльності держави;

захищеність від державного втручання в особисте життя людини і свобода її дій (у межах закону) в усіх сферах суспільного життя;

утвердження вищих істин розуму як орієнтирів у виборі між добром і злом, порядком та анархією.

Історично виникнення класичного лібералізму пов'язане з появою нового для феодального суспільства класу — буржуазії.

Однак у класичному лібералізмі свобода ще не вступала в драматичні відносини з новими капіталістичними відносинами. Вона розглядалася як рівність, як свобода для всіх, а індивідуалізм — як розвиток і самовираження особистості.

Ідеологом буржуазного лібералізму Франції першої половини XIX ст. був Бенжамен Констан (1767—1830), який вважав, що свобода утверджується не через владу народу, а через незалежність індивіда від державної влади. Свобода людини — це особиста, громадянська свобода. Права громадянина існують незалежно від державної влади. Політична свобода, держава, на думку Констана, є лише засобом забезпечення громадянської свободи. Влада, яка порушує громадянську свободу, перетворюється на тиранію, ліквідує засади власного існування. Звідси висновок: політична влада, кому б вона не належала — монарху, народові, — не може бути абсолютною. Межі її — у правах особистості.

Объяснение:

Яна батыршина ,Алина Кабаева ,Ляйсна Утяшева,Ирина Чащина,Маргарита Мамун,Каролина Севастьянова

Объяснение:

Знаменитые художественные гимнастки России

Художественная гимнастика – красивый, завораживающий вид спорта. Абсолютно каждая девушка, принимающая участие в этих соревнованиях, заслуживает уважения. И каждая из них очень красива. Это становится ясно, если взглянуть на фотографии гимнасток по художественной гимнастике.

Какие спортсменки самые лучшие? Чем они отличились, как пришли во «взрослый» спорт? Узнаем их имена, и важные карьерные шаги.

все