Предложите возможные (кроме рыночного обмена) механизмы достижения социального согласия между участниками общественно-экономических отношений.

В современных международных отношениях вопросы международного культурного сотрудничества приобретают особое значение. Сегодня нет ни одной страны, которая бы не уделяла пристального внимания вопросам построения прочных культурных контактов с народами других государств.
Культура, будучи процессом духовного, творческого, интеллектуального общения, подразумевает взаимное обогащение новыми идеями в контексте культурного обмена и выполняет, таким образом, важную коммуникативную функцию, объединяя различные по своей социальной, этнической, религиозной принадлежности группы людей. Именно культура становится сегодня тем «языком», на котором может быть построена вся система современных международных отношений.
Теоретическая и практическая значимость культурных связей в современном политическом пространстве, активные процессы интеграции и глобализации в современном мире, проблемы культурной экспансии диктуют необходимость обращения к вопросам международного культурного обмена в системе международных отношений.
Международный культурный обмен включает в себя все особенности культуры и отражает основные этапы ее формирования, которые непосредственно связаны с контактами между народами, государствами, цивилизациями и являются частью международных отношений. Культурные связи имеют существенное отличие от международных отношений в том, что культурный диалог между странами продолжается и тогда, когда политические контакты осложнены межгосударственными конфликтами.
Культурный обмен в системе международных отношений – это сложное, комплексное явление, отражающее общие закономерности международных отношений и мирового культурного процесса. Это комплекс многообразных культурных связей по государственной и не государственной линии, включающий весь спектр различных форм и направлений взаимодействия, отражающий как современные международные отношения, так и исторически сложившиеся формы, обладающий значительной устойчивостью и широтой влияния на политическую, экономическую, социальную, культурную жизнь.

Відповідь:

Хто не пам’ятає минулого, тому важко будувати майбутнє... Історія конкретної родини часто відтворює історію всієї держави…

Переді мною на письмовому столі лежить списаний папір А4 зі свідченнями Марії Луківни Незуненко. На зворотному боці – підтвердження достовірності підпису авторки та печатка голови сільради. Що це для української історії? Документ? Доказ?

Усього лише документ і доказ… А для мене це пам’ять. Пам’ять, яка не обмежується однією людиною, а передається з покоління в покоління… Історична пам’ять! Марія Луківна –  моя бабуся… Але ця розповідь – то розповідь восьмирічної дівчинки з села Суботова, що на Чигиринщині, уродженки того колишнього невеличкого хутора, з якого бере свій початок визвольна боротьба Хмельницького, ображеного шляхтичем. Майже через три століття це поселення стало однією з повстанських ланок Холодноярської республіки, а ще через десяток літ – ледве не було стерте з лиця землі і вимордуване голодом та репресіями.

Бабуся свідчила: «У 1932 році я ходила вже в другий клас. Діти в школу ходили голодні, але якісь коржики чи оладки ділили по кусочку або мінялись. У нас не було вдома зерна і борошна, але батько ловив вершами і ятерями рибу і раки, то мати варила раки, а я в школі на якийсь оладок поміняю. Одній дівчині дала рака, вона пообіцяла на другий день дати чогось хлібного, але не дала, хоч у кармані і був оладок, то мені було обідно дуже.

У людей забирали все, що їстівне: зерно, квасолю... Люди в селі дуже голодували. Я разом з братами марила хлібом, одрізаним з хлібини. Мати здала сережки золоті та купила з кукурудзи борошна. Коли вдома додивилася, то в торбині були і перемелені качани з кукурудзи. Тому мати сушила щавель кінський, мняла і додавала до тих висівок, щоб на черені коржів спекти. Весною чухрали бруньки, літом – листя з липи, потім цвіт акації, – сушили, добавляли у тісто на коржі.

А мені зараз згадується, як до хати зайшов чужий голодний дід і живу рибку маленьку брав з кошичка, обтирав об свиту і сиру їв. Мені аж страшно стало. Але ще страшніше було, як почула, що одна мати з голоду поїла своїх дітей. Це було на кутку другому, біля Бевзової вулиці. Люди замітили, що дітей не видно, – підслідили у вікно, коли вона з сундука піднімала за руку дитину. Люди, перелякані, заявили Бруснику (голова сільської управи у Суботові. - авт.). Коли до неї прийшли, вона жарила м'ясо. Тоді ту жінку забрали і більше ніхто не бачив її, а в тій хаті ніхто більше не жив, поки і не розвалилась.

Ще згадую, як ми, усі діти і з нами батько, на горищі розгрібали сміттячко і вишукували зернинки кукурудзи і сухі ягоди калини. То ми зернинки в рот ложили, а деякі в чашечку складали, бо в хаті ще і мати голодна була. Коли жито ще тільки наливалося, мати жала його, оббивала об драбину, а із зерна кашу варила. Трохи давала поїсти, а то лишала на другий раз. Діти дуже хотіли: іще хоч трошки.

Вижили з горем пополам. Батько потім одвіз у колгосп воза і конячку. Думав, що зерна дадуть, але вернувся тільки з батогом».

Така гірка правда… Це правда МОЯ і МОЄЇ родини. Уже минуло декілька років, як немає бабусі на світі, але вона встигла… Встигла засвідчити на земному суді, а можливо, свідчитиме й там – на суді небесному… Боляче навіть уявляти, скільки таких бабусь, дідусів, мам і тат має чи не кожен українець. Більшість з них вже давно відійшли у вічність. Наше завдання: зібрати плоди пам’яті тих очевидців, які ще живі.

Пояснення:

Шерлок Холмс завжди звертає увагу на найменші деталі, які в кінцевому підсумку дають бажаний йому результат. Він завжди мав рацію та не боявся помилок,завжди дотримувався своїх методів які особисто я не змогла до кінця розкрити.

В цьому оповіданні ми можемо зазначити, що завдяки чоловіку який прийшов на перший погляд з незначним проханням(чи може й дивним) Шерлок Шолмс врятував банк від пограбування. На мій погляд здалося нісенітницею те, що за переписання тексту для цього чоловіка давали доволі непогані на той час гроші. Але знаменитого детектива це навпаки заінтригувало.