Как вы думаете, почему невозможно построить филогенетические ряды для всех эволюционных ветвей?

Изучение ископаемых форм дает неполную картину эволюции флоры и фауны. Большинство останков состоит лишь из твердых частей организмов: раковин, костей и др., окаменелости, сохранившие следы нор и ходов древних животных.  Далеко не всегда удается найти промежуточные формы: две трети всех ранее существовавших организмов утрачены для науки. Те животные, которые не имели твердого скелета, зубов и иных образований, навсегда вымерли, исчезли с лица Земли, и след их невозможно найти, а облик – невозможно составить

Со́нячна акти́вність — термін, що характеризує поточну сонячну радіацію, її спектральний розподіл, супутні електромагнітні явища та зміни в часі характеристик Сонця. Сонячна активність визначається сукупністю фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності — сонячні плями, факели, флокули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату.

Розрізняють періодичні компоненти цих змін, основним з яких є 11-річний сонячний цикл, і аперіодичні зміни[1].

Зміни світності Сонця за період його космічних польотів перебувають у межах точності приладів. Невелика частина ультрафіолетового діапазону змінюється в межах декількох відсотків. Загальна світність Сонця протягом 11-річних циклів активності змінюється на 0,1% або на 1,3 Вт/м²[2][3][4]. Повна кількість сонячної радіації, яка надходить до верхньої межі земної атмосфери, становить у середньому 1 366 Вт/м²[5][6][7].

Оцінки змін сонячної активності на основі чутливих до клімату радіоізотопних маркерів (проксі[en]) дають різні результати — з одного боку є свідчення дуже незначних змін (~0,1%) протягом останніх 2 000 років[8], інші дослідження вказують на збільшення світності на ~0,2% з початку 17-го ст.[9][10]

На клімат впливає також вулканічна активність, як, наприклад, у випадку мінімуму Маундера. Крім змін яскравості Сонця, м'якше на клімат впливає сонячний вітер у земній магнітосфері та зміни в ультрафіолетовій частині спектру Сонця. Але ці питання станом на 2009 рік ще слабко опрацьовані[11].

ответ:Порядок работ:

Объяснение:

1. Прежде всего, нанесите отметки на стену, используя длинную прямую линейку или гидроуровень. На высоте 75-80 см проведите горизонтальную черту, которая определит место монтажа умывальника.

2. Далее вниз от выполненной отметки отложите длину, которая равняется толщине боковых граней раковины (благодаря этим элементам они будут базироваться на кронштейнах). Данную отметку симметрично отобразите с другой стороны первоначальной отметки.

3. Теперь переверните раковину вверх дном и на её боковых плоских гранях установите кронштейны, расположенные опорной плоскостью вниз. Кронштейны фиксируются в положении, в котором они будут осуществлять поддержку раковины.

4. Теперь совместите опорную грань кронштейна с ранее проведенной линией, а продольные оси — с метками для их монтажа.

5. Прислоните к стенке кронштейны и через отверстия для крепления отметьте места фиксации дрелью соответствующие отверстия, вмонтируйте в них деревянные или пластиковые пробки и зафиксируйте кронштейны саморезами.

7. Затем установите саму раковину и снизу отметьте места для фиксации. При сверла проделайте по отметкам отверстия и установите в них пробки.

8. Окончательно закрепите умывальник.