Теоретический раздел учебных программ - часть учебной программы, содействующая приобретению опыта самостоятельной творческой деятельности

Очень долго не мог взять в руки эту книгу, все хотелось в простых жизненных буднях почитать что-нибудь легкое, развлекательное, не отягощающее мозг, а исключительно воображение. Являясь поклонником автора хочу сказать, что написав такую Книгу (именно с большой буквы), бывает очень сложно продолжать творчество. Так как выкладываешься весь, выжимаешь из себя все самое лучшее, худшее, сокровенное.

Это как диалог с самим собой, когда ничего не можешь и не хочешь скрыть. Когда немой старик-кинохроник упорно показывает тебе самые значительные моменты твоей же жизни, о которых тебе проще забыть, от которых хочется отшутится. Когда тебе самому страшно и странно принимать самого себя всерьез.

В общем, Книга сия не о Боге, а о боге в каждом из нас. О личности, о становлении собственного я, о переломных моментах в жизни.

Задумываешься о себе, о целях, о мечте... Такое читать просто необходимо хотя бы для того, чтобы продолжать ощущать себя человеком.

Снимаю шляпу, беру в руку бутылку водки и иду на крышу – наблюдать за «искрами».

Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна

Головний герой роману — молодий поміщик Євгеній Онєгін — це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його "вбогим" гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується тільки про себе, про свої бажання та задоволення і яка не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей. Він здатний образити, скривдити людину навіть не помічаючи цього. Все гарне, що було в душі юнака, так і залишилося нерозвиненим. Життя Онєгіна — нудьга і лінощі, одноманітні задоволення за умови відсутності реальної, живої справи.

Образ Онєгіна не вигаданий. У ньому поет узагальнив риси, типові для молодих людей того часу. Це люди, забезпечені за рахунок праці кріпосних селян, які здобули безладне виховання. Проте на відміну від більшості представників правлячого класу, що спокійно сприймали своє життя без діла і тяжке становище пригніченого люду, ці юнаки розумніші, чутливіші, сумлінні, благородні. Вони незадоволені собою, своїм оточенням, суспільним устроєм.

Онєгін за поглядами і за вимогами до життя стоїть вище не тільки своїх сільських сусідів-поміщиків, а й представників петербурзького вищого світу. Зустрівшись з Ленським, який здобув вищу освіту у найкращому університеті в Німеччині, Онєгін зміг сперечатися з ним на будь-яку тему, як з рівним. Дружба з Ленським відкриває в душі Онєгіна приховані за маскою холодного егоїзму та байдужості можливості вірних, доброзичливих стосунків між людьми.