Причины национально-освободительного движения в Латинской Америке

Мені дуже подобається книга Льюїса Керрола «Аліса в країні чудес». Вона дуже цікава й красива, з яскравими кольоровими картинками. Більш за все мені в ній подобається те, що вона надзвичайно фантастична.

Коли я читала цей твір, я уявляла себе на місці тієї дівчинки.

Я вважаю, що ця книга – найфантастичніша, найцікавіша і, взагалі, просто найкраща. Вона залишила у мене дуже багато вражень і хороших спогадів. Я згадую допитливу рудоволосу дівчинку, зайця, що завжди кудись поспішає і дивиться на годинник. Але така дивна подія виявилася лише сном. Я б теж хотіла, щоб мені наснився цей цікавий фантастичний випадок.

Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».

За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини).[2][3]. Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України[4]. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.