Какие внешнеполитические акции предпринял Николай II для установления мира в Европе:

инициировал созыв международной конференции по проблемам всеобщего разоружения;

Ці двоє старезних людей - батько й мати пана Бакета. їх звати дідунь Джо та бабуся Джозефіна.

А ці двоє старезних людей - батько й мати пані Бакет. їх звати дідусь Джордж та бабуня Джорджина. [6]

Це - пан Бакет. Це - пані Бакет. Пан та пані Бакети мають синочка, якого звати Чарлі Бакет.

Це - Чарлі.

Добрий вам день. І вам добрий день. І вам.

Він радий вас бачити.

Уся їхня родина - шестеро дорослих (полічіть) і малий Чарлі Бакет - мешкає в дерев'яній хатинці на краю великого міста. [7]

Хатинка аж ніяк не була розрахована на стількох людей, і жилося їм там страшенно незручно. Мала вона всього дві кімнатки й однісіньке ліжко. Ліжко віддали чотирьом стареньким, бо вони ж такі кволі й утомлені. Такі втомлені, що ніколи й не злазили з ліжка.

Дідунь Джо та бабуся Джозефіна лежали з одного кінця, а дідусь Джордж та бабуня Джорджина - з другого.

Пан і пані Бакети спали з малим Чарлі Баке-том в іншій кімнатці, на матрацах на підлозі.

Влітку це ще було сяк-так, а от узимку, коли по підлозі цілісіньку ніч віяли крижані протяги, ставало нестерпно.

Вони й не мріяли купити кращу хату, чи хоч би ще одне ліжко, бо були дуже вбогі.

З усієї родини роботу мав тільки пан Бакет. Він працював на фабриці зубної пасти, де цілий день сидів на лаві, накручуючи кришечки на тюбики з пастою. Але за накручування [8] кришечок багато не платять, і бідолашний пан Бакет, хоч як багато він працював і як швидко накручував кришечки, ніколи не заробляв стільки, щоб купити бодай половину потрібних для такої великої родини речей. Грошей не вистачало навіть на харчі. На сніданок вони їли хліб з маргарином, на обід - варену картоплю з капустою, а на вечерю - капусняк. Трохи краще бувало в неділю. Усі чекали, коли настане неділя, бо хоч страви готували ті самі, але кожному дозволялося з'їсти по дві порції.

Бакети, звісно, не вмирали з голоду, але всім їм - обом дідусям, обом бабусям, батькові Чарлі, матері Чарлі і особливо малому Чарлі - з ранку до ночі здавалося, що животи поприсихали до спин.

Чарлі було найгірше. І хоч батько з матір'ю часто за обідом чи вечерею віддавали йому свої порції, та хлопцеві все одно було мало, бо він ріс. Чарлі страшенно кортіло чогось ситнішого [9] й смачнішого за капусту з капусняком. А понад усе він хотів... ШОКОЛАДУ.

Йдучи вранці до школи, Чарлі бачив у вітринах крамничок цілі стоси величезних шоколадних плиток. Він зупинявся й дивився на них, притискаючись носом до скла і стікаючи слиною. Щодня він бачив, як інші дітлахи виймали з кишень шоколадні цукерки й пожадливо їх поглинали, і це, звичайно, була для нього велика мука.

Чарлі Бакет міг відчути смак шоколаду єдиний раз на рік, на свій день народження. Уся родина заощаджувала для цього гроші і, коли наставав знаменний день, Чарлі з самісінького чудесного ранку дарували невеличку шоколадну плиточку. І щоразу він акуратно ховав цю плиточку в спеціальну дерев'яну коробочку і зберігав її, ніби вона була зі щирого золота. Кілька наступних днів не смів до неї навіть торкатися - тільки дивився. Коли ж урешті не [10] витримував, то віддирав з куточка манюсінький шматочок паперової обгортки, щоб визирнув манюсінький шматочок шоколаду, а тоді відкушував звідти манюсіньку крихточку - аби тільки відчути цей чудесний солодкий смак, що поволі розтікався по язиці. На другий день відкушував ще одну крихточку, а тоді ще і ще. Отак Чарлі примудрявся розтягти десятицен-тову плиточку шоколаду більш як на місяць.

Але я ще не сказав вам про одне лихо, що мучило малого шоколадолюба Чарлі понад усе. Воно докучало йому набагато більше, ніж якесь там споглядання шоколадних плиток у вітринах крамниць чи поїдання іншими дітьми шоколадних цукерок просто перед його носом.

Гіршої муки годі було уявити:

У цьому місті, майже біля самої хатинки, де мешкав Чарлі, стояла ВЕЛИЧЕЗНА ШОКОЛАДНА ФАБРИКА!

Ви собі уявіть! [11]

І то була не якась там звичайна шоколадна фабрика. То була найбільша й найвідоміша в цілому світі фабрика! Називалася вона «ВОНКА», а власником її був містер Віллі Вонка, найкращий за всі часи виробник і винахідник шоколадних цукерок. І що то була за чудесна, неймовірна будівля! Оточена височенним муром з величезною залізною брамою, вона вся диміла й химерно гула. А повітря навколо муру аж на кілометр просякло густими й розкішними пахощами рідкого шоколаду!

Двічі на день, ідучи до школи й повертаючись додому, малий Чарлі Бакет мусив проминати фабричну браму. І щоразу він дуже-дуже сповільнював крок, задирав носа й на повні груди вдихав цей неповторний шоколадний запах, що огортав його звідусіль.

Ох, як же йому подобався цей запах!

І як же він прагнув потрапити на фабрику й побачити, що ж там усередині.

Объяснение:

Денег в мире много, а вот золотых билетов всего 5!

Довольно-таки хороший фильм с множеством смешных моментов, так что любому зрителю скучать не придется. Хотя в целом, я думаю, фильм больше понравится детям, они будут в полном восторге от шоколадных рек и водопадов, от цветов и деревьев, сделанных из сладких конфет, от умных белок, перебирающих орешки и т. п.

Очень понравилось начало. Тиму Бёртону удалось по-настоящему заинтриговать — кто же всё-таки найдет 5 золотых билетов, позволяющих попасть на шоколадную фабрику Вилли Вонка, делающую самый вкусный шоколад в мире. Находишься в постоянном ожидании, предвкушении и напряжении одновременно, кто же всё-таки станет счастливым обладателем выйграшного билетика.  

Понравилась и сама фабрика и Вилли Вонка, её владелец, а также главный герой — мальчишка, по имени Чарли, оба они вышли такими трогательными, светлыми и милыми персонажами на экране.  

Единственное, что у меня не вызвало никакого восторга — выступления маленьких человечков, поющих на экране. Их песни и вид не вызывали у меня ничего положительного, а впечатления от их присутствия никак не назовешь хорошими.

В самом начале я уже сказала, что дети будут в восторге от моря шоколада на экране, но и для более взрослых телезрителей фильм будет интересен по-своему. Ведь он рассказывает не только о «шоколадных» путешествиях, но и раскрывает секреты воспитания детей — о том, что нельзя быть слишком строгим или потакающим, слишком требовательным или, наоборот, слишком мягким и ласковым. Ребенок — такая же личность, пускай и рост у малыша не достигает метра или чуть выше него. Он уже может нести ответственность за свои поступки, отличать добро от зла, различать достаток и бедность, ценить семью и всех, кто его любит.

В общем, очень светлое доброе кино со смешными и милыми персонажами, и о том, что чудеса случаются, и в них стоит верить.

The money in the world a lot, but Golden tickets only 5!

Pretty good movie with lots of funny moments, so any viewer will not be bored. Although overall, I think the film is more like children, they will be delighted with chocolate rivers and waterfalls, flowers and trees, made of sugary sweets, from smart protein enumerating nuts, etc.

Really liked the beginning. Tim Burton managed to intrigue — who will find 5 Golden tickets that allows you to get to the chocolate factory Willy Wonka, making the most delicious chocolate in the world. You are in constant expectation, anticipation and suspense at the same time, who will become the lucky owner vyigryshnogo ticket.

And she liked the factory and Willy Wonka, the owner, and the main character — a boy named Charlie, both of them left such touching, bright and cute characters on the screen.

The only thing that I didn't have any joy — performances of little people singing on the screen. Their songs and kind does not make me anything positive, and the experience of their presence can not be called good.

In the beginning I have said that children will be delighted from the sea of chocolate on the screen, but for older viewers, the film is interesting in its own way. He talks not only about "chocolate journeys, but also reveals the secrets of parenting — that you cannot be too strict or indulgent, too demanding or too soft and gentle. The child is the same person, albeit the growth of the baby does not reach the meter or slightly above it. He can take responsibility for their actions, to distinguish good from evil, to distinguish between wealth and poverty, to appreciate the family and all who love him.

In General, very bright, good movie with funny and cute characters, and that miracles happen, and they should believe.