Придумать вапроси до твору , , все літо в один день"

Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.

Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.

Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.

Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.

Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…

Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.

Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.

Помню, когда-то давным-давно, еще в школе брат писал сочинение на тему: "Чем мне нравится Татьяна Ларина". Свой великий труд он начал неожиданными словами: "Татьяна Ларина мне совсем не нравится..." Вот и я начну как-то также. Абхазия, несмотря на расклеенные по всей страны плакаты с фразой "Абхазия - страна души", не оказалась таковой. К моему величайшему сожалению. Ну, а если попроще, то поездка оказалась не очень удачной.

Как так получилось? Не знаю. Может, свою роль сыграл неверный выбор времени поездки, может, неудачное место проживания, а, может, и первоначальная излишняя идеализация этой страны...

Честно говоря, попасть в Абхазию я мечтала уже давно. Каждую наступающую весну я планировала, что вот в этом-то году уж обязательно. Как только наступит осень и улицы нашего северного городка расползутся в грязные лужи, сверху начнет сыпать ледяными иголками дождь, я обязательно уеду в теплые южные края, где все еще светит солнце, столбик термометра переваливает за двадцать, а в прозрачной морской воде плавают ожидании меня стаи дельфинов. Однако, когда дело доходило до осени, все время возникали какие-то спешные дела или идеи по поводу других поездок, и Абхазия плавно перекочевывала в планы на следующий год.