1объясните различия между словами дар и служение 2 для чего государству необходимо иметь хорошее отношение с церквью
Ответы
Юрко
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «…Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»
«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»
«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови… Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»
«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».
Тося
«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він…»
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».
«Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей». ·
«Випусти… бо вони повмирають без води». ·
«У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».
«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».
«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!.. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть». ·
«І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. Їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась»
Объяснение:
Юрко
«Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «…Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»
«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»
«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови… Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»
«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».
Тося
«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він…»
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».
«Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей». ·
«Випусти… бо вони повмирають без води». ·
«У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».
«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».
«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!.. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть». ·
«І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. Їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась»
Объяснение:
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Популярные вопросы в разделе
18. Осман мемлекетінің негізін қалаған тайпа:а) оғыз;б) қайы;ә) селжүк;в) қаңлы.
ответ:
новый завет дает два общих типа служения в поместных церквях. хотя неформально все христиане выполняли то или иное служение, некоторые из них были поставлены на этот труд официально. павел называет этих официальных служителей «епископами и диаконами» (фил 1: 1) и иногда характеризует епископа (в переводе с греческого — «надзирающий», «блюститель») как «старшего» (титу 1: 5-7). епископство предполагало более широкие возможности для научения верующих и руководства церковью (1 тим 5: 17), в то время как диаконство подразумевало попечение о материальных нуждах верующих (деян 6: 1-6, 1 тим 3: 8 ср. иак 2: 15-16).
понятно, что официальные служители не ограничивали верующих в их неформальном служении, а, напротив, максимально этому способствовали (еф 4: 11-13). в свою очередь, неформальные служители не были своевольны и не подрывали установленный в общине порядок, а позволяли блюстителям руководить их служением, чтобы оно способствовало устроению и научению церкви, ее и возрастанию (1 кор 14: 3-5,12,26,40, евр 13: 17). тело христово возрастает в вере и любви «при действии в свою меру каждого члена» (еф 4: 16), если каждый член исполняет данное ему по божьей благодати служение (еф 4: 7,12).
слово «дар» появляется в связи с духовным служением только в еф 4: 7-8. павел объясняет фразу «дал дары человекам» (еф 4: 8) в том смысле, что вознесшийся христос дает своей церкви людей, призванных и наделенных способностями нести служение апостола, пророка, благовестника, пастыря и учителя (еф 4: 11). кроме того, действуя через этих служителей, христос возлагает то или иное служение на каждого христианина. в других своих посланиях (рим 12: 4-8, 1 кор 12-14) павел называет силы, даруемые богом для служения, двумя разными словами — «харизмата» (особое проявление «харизмы» — благодати, 1 кор 12: 4) и «пневматика» (особое проявление служения святого духа, божьей «пневмы», 1 кор 12: 1).
опуская спорные моменты, касающиеся новозаветных духовных даров (харизм), можно говорить с полной уверенностью о трех вещах. во-первых, духовный дар — это своеобразная способность выражать, прославлять христа и общаться со христом для укрепления веры отдельных христиан и церкви. во-вторых дары бывают двух видов. это дары слова и дары любви, практического . в рим 12: 6-8 павел чередует дары, принадлежащие к двум этим категориям: первым, третьим и четвертым (пророчество, учение и увещевание) названы дары слова, а вторым, пятым, шестым и седьмым (служение, раздавание, начальствование и благотворение) — дары . это противопоставление отнюдь не означает, что какой-либо из даров может быть превосходнее другого. отличаясь друг от друга как различные формы человеческой деятельности, они имеют равное достоинство, и вопрос заключается лишь в том насколько правильно верующий использует дар, которым обладает (1 пет 4: 10-11).
в-третьих, нет христиан, которые вообще не дарами (1 кор 12: 7, еф 4: 7). поэтому каждый несет ответственность за то, чтобы обнаруживать, развивать и полностью использовать способности, которые бог дал ему для служения.
объяснение: