Характеристика горава с апавядання "паром на бурнай рацэ"

Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.

Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.

Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.

Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.

Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…

Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.

Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.

Что такое настоящая благодарность? Именно над этой важной проблемой размышляет известный русский литературный критик и публицист. 
Проблема, выдвинутая И. Ильиным, никого не может оставить равнодушным, она в большей или меньшей степени касается каждого из нас, потому что каждый человек в своей жизни испытывает чувство благодарности в ответ на "оказанное ему благодеяние". Позиция автора, как мне кажется, выражена довольно чётко. Она заключается в следующем: "настоящая благодарность есть радость и любовь и в дальнейшем — потребность ответить добром на добро".
Я полностью разделяю точку зрения автора, потому что благодарность-это дар, который не каждый оценить и принять. Мы должны учиться отвечать добром на доброту и любовь, ведь только так сможем идти вперед-в будущее. 
Данная проблема волновала многих великих русских писателей, в частности И.А. Гончарова. В своем произведении "Обломов" знаменитый русский писатель показывает читателю ту силу, которой обладает благодарность, под ее влиянием человек на многое. Илья Ильич Обломов — молодой человек, который потерял интерес к жизни: он все свое время проводит дома, не выходит в свет, без прислуги ничего сам сделать не может. Однако у него есть друг, который всячески пытается вернуть его к жизни. Штольц никогда не забывает друга, навещает его, пытается вывести в свет. И кажется, что ему удалось вернуть интерес к жизни своему приятелю, но это не совсем так. Илья Ильич лишь из чувства большой благодарности встает с постели и вливается в столичную жизнь, он даже влюбляется. Обломову хочется сделать приятное своему другу, ответить добром на добро. Вот она - настоящая благодарность. 
К сожалению, зачастую в наши дни многие люди забывают о светлом чувстве, которому посвятил статью И. Ильин. Можно заметить, что молодое поколение с пренебрежением относится к такому празднику, как день победы. Они забывают те великие старания и поступки, которые совершили ветераны. Но мы должны быть благодарны им, ведь благодаря им мы живем сейчас на этом свете. 

Таким образом, я пришла к выводу, что настоящая благодарность - светлое чувство, которое каждого делает свободным и счастливым.