Есенин "бабушкины сказки" дать характеристику семье с аргументами

Объяснение:

Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.

Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.

На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".

У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.

На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.

Старый повар графини Туи был совершенно слеп. Он жил в бедности, за ним ухаживала дочь Мария. В их домике почти не было мебели, но стоял старый клавесин, который сам издавал звуки.
Перед смертью старый повар попросил Марию привести к нему любого человека с улицы, но только не священника, которых он почему-то не любил.
На улице Марии встретился человек, который что-то напевал. Он согласился выполнить старика.
Слепой повар признался незнакомцу в своих грехах и просил его не оставлять дочь Марию после его смерти. И еще старик сказал, что хотел бы снова увидеть свою жену Марту, первую встречу с нею. Незнакомец пообещал выполнить завет старика, а потом сел за клавесин и стал играть. И слепец увидел воочию свою юную жену, распустившийся сад весной и их первую встречу. 
Старик спросил имя незнакомца. "Вольфганг Амадей Моцарт", - ответил ему музыкант.