В первой урне содержится 10 шаров, из них 7 белых; во второй урне 20 шаров, из них 5 белых. Из каждой урны наудачу извлекли по одному шару, а затем из этих

Решение. Вероятность того, что из первой урны извлекли белый шар, равна P(б)1 = 7/10. Соответственно, вероятность извлечения черного шара равна P(ч)1 = 3/10.
Вероятность того, что из второй урны извлекли белый шар, равна P(б)2 = 5/20 = 1/4. Соответственно, вероятность извлечения черного шара равна P(ч)2 = 15/20 = 3/4.
Событие А - из двух шаров взят белый шар
Рассмотрим варианты исхода события А.

1. из первой урны вытащили белый шар, из второй урны вытащили белый шар. Затем из этих двух шаров вытащили белый шар. P1 = 7/10*1/4 = 7/40
2. из первой урны вытащили белый шар, из второй урны вытащили черный шар. Затем из этих двух шаров вытащили белый шар. P2 = 7/10*3/4 = 21/40
3. из первой урны вытащили черный шар, из второй урны вытащили белый шар. Затем из этих двух шаров вытащили белый шар. P3 = 3/10*1/4 = 3/40

Таким образом, вероятность можно найти как сумму вышеуказанных вероятностей.
P = P1 + P2 + P3 = 7/40 + 21/40 + 3/40 = 31/40

Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна описати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.

Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої

дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.

Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.

У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих

і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.

Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.

Трагізм фіналу приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.

1.Николай Александрович Панин-Кломенкин родился 8 января 1872 года.

2.Его отец был директором воронежского завода сельхозмашин.

3.Когда мальчику было 10 лет, родители развелись, и он вместе с матерью и двумя сестрами переехал в Санкт-Петербург.

4.В 1893 году стал студентом Петербургского университета где одним из его преподавателей был Пётр Францевич Лесгафт чьим именем впоследствии был назван институт физкультуры.

5.Николай Панин-Коломенкин отлично играл в теннис,футбол, был первоклассным гребцом, яхтсменом

6.Двенадцать раз становился он чемпионом России в стрельбе из пистолета и одиннадцать раз в стрельбе из боевого револьвера.

7.Именно как стрелок, он принял участие в следующей олимпиаде 1912 года проводившейся в Стокгольме.

8.После Великой Октябрьской революции работал на различных должностях связанных с развитием спорта и подготовки спортсменов,

Преподавал в институте физической культуры имени П. Ф. Лесгафта, возглавлял школу по подготовке тренеров фигурного катания.

9.Скончался легендарный спортсмен в 1956 году, прожив большую счастливую жизнь и оставив о себе добрую память.

10.Его имя присвоено Академии фигурного катания в Санкт-Петербурге.