Решить по тех меху, осталось пол часа до конца пары.

Интервьюер: Здравствуйте, Дэн.

Дэн: Привет.

Интервьюер: не могли бы вы рассказать мне о типичном дне вашей жизни для школьного журнала?

Дэн: да, конечно.

Интервьюер: Итак, в котором часу вы встаете?

Дэн: О, я встаю очень рано. Я встаю каждый день в 5 часов и иду в бассейн. Затем я плаваю с 6 до 8 часов.

Интервьюер: вы встаете в 5 часов? Ух ты, как рано!

Дэн: Да. Затем в 8 часов я принимаю душ, одеваюсь и завтракаю. У меня большой завтрак: хлопья, тосты, бекон, яйца и апельсиновый сок.

Интервьюер: что вы делаете после завтрака?

Дэн: в 11 часов я иду в университет. Я изучаю спортивную науку, и у меня занятия с 11 до 4 часов.

Интервьюер: когда вы обедаете?

Дэн: я обедаю около 2 часов в университете.

Интервьюер: чем вы занимаетесь после занятий?

Дэн: иногда я хожу в спортзал, а иногда встречаюсь с друзьями в кафе.

Интервьюер: в котором часу вы ужинаете?

Дэн: я ужинаю в 7 часов, потом смотрю телевизор или выхожу в интернет и обычно ложусь спать в 10 часов.

Интервьюер Дэн. Это очень напряженный день!

  При самому вході до саду ріс великий трояндовий кущ: троянди на ньому були білі, але троє садівників фарбували їх на червоно. Зацікавлена Аліса підступила ближче, і в цю мить один садівник сказав:

   - Обережніше, П'ятірко! Ти мене всього обляпав!

  - Я ненароком! - буркнув П'ятірка. - Це Сімка підбив мені лікоть.

  -- Я не виноват, -- отвечал Пятерка хмуро. -- Это Семерка толкнул меня под локоть!

  Сімка підвів очі й сказав:

   - Браво, П'ятірко! Завжди звертай на іншого!

 

  - А то за що? - поцікавився той, кого обляпали.

  -- За что?--с первый садовник.

  - А то вже не твій клопіт, Двійко! - сказав Сімка.

  -- Тебя, Двойка, это не касается! -- отрезал Семерка.

  - Ба ні, якраз його! - вигукнув П'ятірка. - І я йому таки скажу, за що: за те, що він замість цибулі приніс на кухню тюльпанових цибулин.

  -- Нет, касается, -- возразил Пятерка. -- И я ему скажу, за что. За то, что он принес кухарке луковки тюльпана вместо лука!

  Сімка жбурнув пензля.

   - Більшої кривди годі уяви... - почав він, але тут його погляд упав на Алісу, і він затнувся. Решта двоє теж озирнулися, і всі разом низенько їй уклонилися.

  Семерка швырнул кисть. -- Ну, знаете, такой несправедливости... -- начал он, но тут взгляд его упал на Алису, и он умолк. Двое других оглянулись, и все трое склонились в низком поклоне.

  - Чи не будете ласкаві сказати, - несміливо озвалася Аліса, - навіщо ви фарбуєте троянди?

  -- Скажите робко с Алиса, -- зачем вы красите эти розы?

  П'ятірка з Сімкою промовчали і тільки глипнули на Двійку. Той почав пошепки пояснювати:

   - Розумієте, панно, отут повинен був рости червоний кущ, а ми взяли та й посадили білий. І якщо Королева це виявить, нам усім, знаєте, постинають голови. Тому, панно, ми й стараємося, аби ще перед її приходом...

   Тут П'ятірка, який тривожно позирав углиб саду, загорлав:

   - Королева! Королева! - і всі троє садівників попадали ниць. Почувся тупіт багатьох ніг, і Аліса озирнулася, нетерпляче виглядаючи Королеву.

  Пятерка с Семеркой ничего не сказали, но посмотрели на Двойку; тот оглянулся и тихо сказал: -- Понимаете, барышня, нужно было посадить красные розы, а мы, дураки, посадили белые. Если Королева узнает, нам, знаете ли, отрубят головы. Так что, барышня, понимаете, мы тут стараемся, пока она не пришла... В эту минуту Пятерка (он все это время вглядывался в сад) крикнул: -- Королева! Садовники пали ниц. Послышались шаги. Алиса обернулась -- ей не терпелось увидеть Королеву.

  Аліса завагалася: чи не слід і їй упасти ниць, але не пригадувала, щоб хтось колись казав про таке правило під час процесій.

   "Та й хто тоді буде на них дивитися, - подумала вона, - коли всі лежатимуть долілиць?"

   Тож вона стояла на місці й чекала.

  Алиса заколебалась: может, и ей надо пасть ниц при виде столь блистательного шествия? Однако никаких правил на этот счет она не помнила. -- И вообще, к чему устраивать шествия, если все будут падать ниц? Никто тогда ничего не увидит... И она осталась стоять.

  Коли процесія порівнялася з Алісою, всі зупинилися і прикипіли до неї очима.

   - Хто це? - грізно спитала Королева.

   Чирвовий Валет, до якого вона звернулася, лише осміхнувся і вклонився у відповідь.

  Когда шествие поравнялось с Алисой, все остановились и уставились на нее, а Королева сурово с Это еще кто? Она обращалась к Валету, но тот лишь улыбнулся и поклонился в ответ.

  - Ідіот! - тріпнула головою Королева, і звернулася до Аліси:

   - Як тебе звати, дитино?

  -- Глупец! -- бросила Королева, раздраженно мотнув головой. Потом она обернулась к Алисе и с Как тебя зовут, дитя?

  - Аліса, ваша величносте, - щонайчемніше відказала Аліса, а про себе додала: "Зрештою всі вони тільки колода карт. Нічого їх боятися".

  -- Меня зовут Алисой, с позволения Вашего Величества, -- ответила Алиса учтиво. Про себя же она добавила: -- Да это всего-навсего колода карт! Чего же мне их бояться?

  - А оце хто? - тицьнула Королева пальцем на садівників, роз навколо трояндового куща. (Оскільки лежали вони долілиць, то за візерунками на їхніх сорочках годі було розпізнати, хто то - садівники, вояки, двораки, а чи трійко власних Королевиних дітей, - сорочки ж бо в колоді всі однакові.)

  - Звідки мені знати? - відповіла Аліса, дивуючись із власної сміливості. - То не мій клопіт.

  -- Откуда мне знать,--ответила Алиса, удивляясь своей смелости. -- Меня это не касается.

Объяснение: