Ближайшие пре­ем­ни­ки Петра I на пре­сто­ле (Екатерина I, Петр II, Анна Иоанновна) пре­да­ли его по­ли­ти­че­ский курс и не от­ли­ча­лись бе­реж­ным от­но­ше­ни­ем к его наследию

1)    в подтверждение, например:
-    наступившая после смер­ти Петра эпоха двор­цо­вых переворотов ха­рак­те­ри­зо­ва­лась слабым про­яв­ле­ни­ем внимания к делам го­су­дар­ствен­но­го управления со сто­ро­ны монархов - Ека­те­ри­на I, Пётр II, Анна Иоан­нов­на передали го­су­дар­ствен­ное управление в руки фаворитов, пред­по­чтя разорительные развлечения, что не­га­тив­но сказалось на ин­те­ре­сах государства;
-    произошёл отказ от ряда пет­ров­ских преобразований (закрывались коллегии, было ума­ле­но значение Сената, сгнил флот, при Петре II произошёл фак­ти­че­ский перенос сто­ли­цы в Москву);
-    преемники Петра не смог­ли продолжить его курс на рас­ши­ре­ние и внеш­нее укрепление им­пе­рии (провал по­пыт­ки завоевания выхода
к Чёрному морю при Анне Иоанновне).
2)    в опровержение, например:
-    курс на ев­ро­пе­и­за­цию России после смер­ти Петра был про­дол­жен (укреплялись ев­ро­пей­ские обычаи при дворе, рас­ши­ря­лось дворянское об­ра­зо­ва­ние в ев­ро­пей­ском духе и т. д.);
-    сохранялись ос­но­вы созданной Пет­ром I си­сте­мы государственного управ­ле­ния (коллегиальная система, со­хра­ня­лись Святейший Синод и Сенат, пусть и с уре­зан­ны­ми правами);
-    была про­дол­же­на политика Петра по укреп­ле­нию сословного на­ча­ла (расширение дво­рян­ских привилегий, уси­ле­ние крепостного права, при­креп­ле­ние к ма­ну­фак­ту­рам работников);
-    преемники Петра, пусть и не все­гда удачно, но стре­ми­лись реализовать на­ме­чен­ные им за­да­чи во внеш­ней политике (сохранение за­во­е­ва­ний в Се­вер­ной войне, по­пыт­ка завоевания вы­хо­да в Чёрное море при Анне Иоанновне).

есть 2 проверенных варианта действующих на психологию учителя.

главное не молчать , и разговаривать спокойно ,чётко не отрывисто.

можно ответить так : -я думаю-

или так : -что же мне ещё делать,кроме того как думать? -

не стоит отвечать вопросом на вопрос.это может спровоцировать вспышку гнева учителя.

если ничего не выучил , а пару получать не хочется . нужно постараться вспомнить прошлые темы.или ответы из " знаний " по темам твоего класса. а главное нужно уметь выделять из вопроса ответ.то есть уметь найти в нём очевидное и логически мыслить .

удачи!

1.Б

2.Г

3.Г

4.Б

5.В

6.Г

7.1)В 2)Г 3)Б

8.Фе́нтезі — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю

9.

Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза  Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.

Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.

Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.

Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.

Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.

Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.

Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.

Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.

Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.