Раскройте суть перехода к производящему типу хозяйства. Почему он назван «неолитической революцией»?

Переход от хозяйства присваивающего, т.е. основанного преимущественно на охоте и собирательстве с использованием примитивных каменных орудий, к хозяйству производящему, основанному на земледелии, скотоводстве и ремесленном производстве назван историками «неолитической революцией».
Тесно связана с неолитической революцией и эволюция форм общественной жизни и хозяйства древних людей. Поэтому в этой же главе рассмотрены функции первых государств и их роль в становлении общественного хозяйства.

Присваивающий тип хозяйства, основанный на потреблении даров природы (животных, рыбы, плодов, кореньев, злаков), был характерен для ранних стадии первобытного общества. Формами его проявления было собирательство, охота, рыбная ловля. Производительность труда в рамках данного типа хозяйства, как уже отмечалось, была минимальной – полученных продуктов едва хватало на удовлетворение элементарных потребностей в пище и одежде.
Важным этапом в развитии первобытного хозяйства стала неолитическая революция,ознаменовавшаяпереход от присваивающего хозяйства к производящему. Во время неолита произошел переход от использования даров природы к изготовлению продуктов, т.е. к производству. Первичными формами производящего хозяйства стало земледелиеи скотоводство, в дальнейшем появилось ремесло. Переход к производящему хозяйству был завершен к исходу неолита (III тыс. до н.э.), зачатки же его наблюдались еще в палеолите.
Причины перехода к производящему хозяйству. Переход от присваивающего хозяйства к производящему был обусловлен следующими причинами:
• истощением запасов пищи и полезных растений;
• ростом населения;
• появлением зачатков знаний;
• возросшим уровнем техники изготовления орудий труда;
• благоприятными для развития земледелия и скотоводства природно-климатическими условиями, сложившимися после таяния ледников.

При присваивающем типе хозяйства человек только брал то, что находил в природе. При производящем типе он стал сам выращивать для себя еду (одомашненные растения и животных).
Это изменило весь его стиль жизни. Орудия труда стали резко отличаться от оружия охотников. Земледельцы стали жить в постоянных жилищах, потому что оказались привязаны к своим полям. Из-за этого они стали более уязвимыми перед стихией – охотники могут уйти в другое место, где больше дичи, потерявшие урожай земледельцы обречены на голод.
Но главное, скотоводов или земледельцев может прокормиться гораздо больше, чем охотников и собирателей на той же площади. Из очагов, где неолитическая революция произошла, народы стали распространятся по всей земле. Это были предки современных языковых групп, таких как индоевропейцы. Они были столь многочисленны, что уничтожали или ассимилировали местных охотников и собирателей без следа. В то время как от земледельческих или скотоводческих народов в населении той или иной местности всегда остаются какие-либо следы.
Таким образом, переход к производящему типу хозяйства стал переломным моментом в истории человечества. Потому он и назван революцией.

Ігрова діяльність дитини є основою формування майбутніх умінь і навичок, розумових дій. В процесі гри формується багато нових складних здібностей дитини. До двох років діти вже можуть бавитися в елементарні логічні і тематичні ігри.

З розвитком символічної гри (умовне позначення у грі предметів, подій, явищ) змінюється ставлення дитини до інших дітей, якщо вони на першому році життя майже не взаємодіють між собою, то на 18-20 місяці вони починають взаємодіяти між партнерами по грі.

Заняття з дитиною від 1 до 3-х років направлені на подальший розвиток психомоторної, сенсорної, мовленнєвої сфер, пам’яті та уваги. Важливе значення набуває грамотний підбір ігрового матеріалу, іграшок, предметів, займаючись якими дитина навчається розуміти їх властивості (величину, форму, колір) і поступово переходити від маніпулювання виконання різноманітних, ціле направлених дій. Виконуючи завдання на групування предметів по величині, формі, кольору, дитина одночасно тренує пам’ять, розвиває тонку моторику пальців рук, мислеве сприймання

Розгорнуто

Объяснение:

Більшість бактерій харчуються готовими органічними речовинами.

За живлення бактерії, які живляться готовими органічними речовинами, ділять на дві групи: сапротрофи (від грецького са гнилий» і трофе — «живлення», «їжа»), отримують органічні речовини з відмерлих організмів або виділень живих організмів, і паразити (від грецького паразитос — «нахлібник»), що харчуються органічними речовинами живих організмів.

Паразитизм у бактерій поширений дуже широко. Існують бактерії, які паразитують у тілі інших видів бактерій. Серед бактерій-паразитів багато хвороботворних, що викликають різні захворювання у рослин, тварин і людини.

У бактерій існують різн харчування. Серед них є автотрофи та гетеротрофи.

Деякі бактерії здатні створювати органічні речовини з неорганічних. Такі організми називають автотрофами.

Автотрофи (від грец. аутос — «сам» і трофе — «їжа») — організми, які здатні самостійно утворювати органічні речовини для свого живлення.

Одні з них, наприклад, ціанобактерії (від греч, цианос — «синій») на відміну від інших бактерій містять у своїх клітинах хлорофіл, і здатні створювати органічні речовини з неорганічних, використав світлову енергію (в їх клітинах відбувається процес фотосинтезу).

Ціанобактерії зіграли важливу роль у накопиченні кисню в атмосфері Землі.

Інші, наприклад, залізобактерії, сіробактерії отримують енергію від перетворення одних неорганічних речовин в інші.

Гетеротрофи (від грец. гетерос — «інший» і трофе — «їжа») — організми, що використовують для свого живлення готові органічні речовини.

Гетеротрофні бактерії поділяються на сапрофітів, симбіонтів і паразитів.

Бактерії-сапрофіти (або сапротрофи) (від грец. са гнилий», трофе — «їжа») отримують поживні речовини з мертвого органічного матеріалу, який розкладається. Зазвичай вони виділяють в цей матеріал свої травні ферменти, а потім всмоктують і засвоюють розчинені продукти.

Бактерії-симбіонти (від грец. симбіонтос — «співіснуючий») живуть спільно з іншими організмами і часто приносять їм відчутну користь.

Наприклад, особливі бактерії, що живуть у потовщенях коренів (у клубеньках) бобових рослин, з атмосферного повітря засвоюють азот, слугують рослині добривом. Деякі бактерії, що живуть усередині кишечника тварин, у тому числі і людини, при споживанні та переробці їх їжі, постачають їм вітаміни групи B і K.

Бактерії-паразити (від грец. паразитос — «нахлібник») живуть всередині іншого організму (його називають господарем) або на ньому, ховаються і живляться його тканинами.

Як правило, паразити завдають шкоди своєму господареві. Вони викликають різні захворювання — бактеріози. Такі паразити називаються патогенними (від грец. патос — «страждання»).

Зазвичай бактерії не можуть зруйнувати покрови рослини, тому вони проникають у рослини через ранки або природні отвори (продихи, чечевички та ін).

Багато бактерії, заражають насіння, цибулини, бульби, кореневища, передаються від рослини до рослини при вегетативному розмноженні або при проростанні насіння.

Навіть краплі дощу або бризки води при поливах можуть поширювати бактерії-збудники хвороб рослин.

Нерідко в поширенні хвороботворних бактерій беруть участь інші організми-переносники (комахи, кліщі, молюски, птахи та ін).

Багато бактерії-паразити, потрапив до організма людини, викликають захворювання, наприклад, дизентерію, туберкульоз, ангіну, холеру, чуму і ін.