В книге пронумерованы все страницы начиная со с. 3. Сколько страниц в книге, если для их нумерации напечатали 706 цифр?

Если нумерация в книге начинается с 3 страницы, то:
    для однозначных номеров потребуется 7 цифр (страницы с 3 по 9);
    для двузначных номеров потребуется 2  • 90 = 180 цифр (страницы с 10 по 99);
    для трёхзначных останется 706 — 180 — 7 = 519 цифр.
То есть трёхзначных номеров страниц в книге: 519 : 3 =173.
Итого, в книге: 2 страницы без нумерации + 7 страниц с однозначным номером + 90 страниц с двузначным + 173 страницы с трёхзначным номером = 272 (страницы).
Ответ: в книге 272 страницы.

1. Штрафной бросок - это бросок, выполняемый баскетболистом после нарушения на нём правил игроком противоположной команды. Это возможность игрока набрать одно очко броском в корзину без помех с позиции за линией штрафного броска и внутри полукруга. Штрафной бросок назначается судьёй в случае фола в момент выполнения броска или за умышленную грубость

2. Цель выполнения штрафного броска.возможность игрока набрать одно очко броском в корзину без помех с позиции за линией штрафного броска и внутри полукруга

3. Игрок, выполняющий штрафной бросок должен:Игрок, который выполняет штрафной бросок: Должен стать внутри полукруга, на соответственной линии. Может бросить мяч в корзину любым . Мяч должен попасть в корзину сверху или рикошетом от кольца. Должен бросить мяч в течение 5-ти секунд с момента, когда он будет передан судьей.

4 Двойной шаг в баскетболе — это правило, позволяющее совершить 2 шага с мячом в руках перед броском. Такая техника применяется после завершения ведения, когда игрок атакует корзину противника, или после ловли спортивного снаряда на бегу.

5 Техника двойного шага В наивысшей точке прыжка рука выпрямляется до конца в локтевом суставе, бросок заканчивается захлестывающим движением кисти. После выпуска мяча игрок приземляется на обе ноги. Описание техники броска в движении дано для игроков, бросающих с правой стороны.

Объяснение:

Цитатний матеріал.

  «Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».

  «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».

  «Я здебільшого сидів у Бенка».

  «…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.

  «Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».

Міо у Країні Далекій

  «І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».

   «Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».

  «Я росту, і мені тут добре».

   «Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».

   «Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун».

  «…в мене є Міраміс із золотою гривою».

  «Був собі королевич, і одного разу він сів на коня і поїхав у мандри місячної ночі...»

   «Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його».

Міо у  Країні Чужинецькій

  «Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було».

  «…лицар із Країни Далекої».

  «Я ще дужче , що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем».

  «…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати».

   «Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав».

   «Мій меч, здатний розітнути камінь!»

   «Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като».

   «Я був безстрашним лицарем з мечем у руці».

   «вибив меча з його руки».