Как победить дракона в себе

нужно сходить к психологу

Объяснение:

мне написать сочинение, правда оно по русскому :
сочинение (проблема, комментарий, позиция автора, своё мнение, 2 примера, вывод) по В.Чивилихину:
Высотный дом ажурно вырисовывался в мутном небе, лишь временами его стройный шпиль расплывался и исчезал в низких сырых тучах, что медленно тянулись над крышами , и казалось, все здание величаво плывет им навстречу. Оно росло меж расступающихся домов, широко раскидывало крылья, рельефно проступало сквозь волглый туман своими башенками и фризами. Люблю я московские высотные дома! Не те новые высокие сегодняшние параллелепипеды, возникающие вдруг то там, то сям по городу, очень похожие на чемоданы стоймя и плашмя, а именно высотные дома. Что в пору моего студенчества неспешно, основательно и одновременно воздвигнулись семью белыми утесами над нашей столицей, стоящей, как и Рим, на семи холмах… Никогда не соглашался с теми, кто, следуя моде – было же время! – почем зря ругал их. Помню, как герой одного популярного тогда романа, из ученых – физиков, подходя, как сейчас я, к этому скульптурно – монументальному и в то же время изящному и легкому дому на Котельнической набережной, назвал его почему – то «чванливым и плоским». В те годы мне однажды удалось проделать маленький эксперимент. На плакатную фотопанораму Москвы я положил несколько бумажек и подвел и ней москвичей – оппонентов? - Что за город? Они недоуменно рассматривали невыразительные ряды и скопления домов и не смогли увидеть никаких подробностей, сглаженных масштабом. - Ну, знаешь! Это может быть Пермью или Курском. - Или Марселем…Плоский какой – то город. Дунул я на бумажки, закрывавшие верх высотных зданий, и они ахнули. - Москва! Говорили тогда, что дороги эти здания, но разве дешево обошлись Кремлевские башни, московское метро? С излишествами, дескать, однако «излишеств» куда поболе в отделке Василия Блаженного или, скажем, того же метро, если сравнить его с заграничными. Высотные здания, будучи несколько похожими друг на друга и в то же время очень разными, естественно и тактично дописали градообразующий абрис Москвы, и было что – то истинно высокое и символичное в замысле, увенчавшем Ленинские горы, вознесшем над столицей ее университет. Высотный дом на Котельнической набережной стоит хорошо, красиво, с любой стороны выглядит не плоским, а объемным. 

Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."

Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.