Периметр прямоугольника равен 60 см. Если длину прямоугольника увеличить на 10 см, а ширину уменьшить на 6 см, то площадь прямоугольника уменьшится

решение к задаче приложено к ответу

отступал к северу. Бурные талые потоки скатывались к морю, унося слои осадочных пород предшествующих геологических периодов. Формировались донбасские ландшафты, наша изрезанная овражно-балочная система. Прорезались в рельефе русла степных рек website, появлялись первые байрачные леса вдоль водотоков.

На северных пределах Донбасса сохранились меловые горы, ровесники динозавров. В центральной части местами обнажились угольные пласты – карбоновый депозит углефицированной органики донбасских тропиков at paydayloansnow.co.uk. А в южной части на поверхности проявляются архейские граниты, возраст которых исчисляется миллиардами лет.

У нас сформировалась уникальная по своим свойствам природная зона. Свидетельство тому – наша обширная сеть объектов природно-заповедного фонда. Судите сами: 4 отделения степного заповедника (Хомутовская степь, Каменные могилы, Меловая флора. Кальмиусское), национальный природный парк «Святые горы», 6 региональных ландшафтных парков (Донецкий кряж, Зуевский, Клебан Бык, Краматорский. Меотида, Славянский курорт), 50 заказников, 36 памятников природы, 13 заповедных урочищ.

В верховьях Кальмиуса, на первом правом притоке реки в черте города Донецка расположился Путиловский лес естественного происхождения. Есть версия, подтверждаемая палинологическими исследованиями, что появился тут он 10 тысяч лет назад, после отступления ледника. Степная зона, промышленно нагруженный регион, миллионный город и – реликтовый лес! Это ли не символ уникальной природы Донбасса.

Сегодня бытует ложный стереотип, Донбасс, мол, серый и пыльный, переполненный промотходами и совершенно непривлекателен для гостей. Наша задача — разрушить это заблуждение. У нас уникальная природа, богатейшие черноземы, недра таят несметные богатства. Наша задача также — сберечь их и приумножить.

одного разу мені довелася можливість побувати і! у справжнісінькому. я приїхала на космічну станцію, де мене досить довго тренували дорослі люди. я успішно проходила всі тренування, каталася в центрифугах, немов на атракціонах в лунопарку. надалі мене нарешті допустили до польоту на ракеті!

    мене нарядили в костюм космонавта і посадили на моє місце в ракеті. спочатку було страшно, вона різко піднялася з землі і вирушила в нікуди на шаленій швидкості, зі страху я закричала, але мене все ранво ніхто не чув. незабаром ракета почала летіти повільніше і я зрозуміла - я в космосі. я почула команду бази, що я можу відстебнуться і побродити по ракеті. я відстебнулася і спробувала на смак спеціальну їжу з тюбиків. всі предмети не підкорялися тяжінню землі, навіть я не могла щільно стояти на ногах. і незабаром я отримала дозвіл надіти скафандр повністю і вийти у відкритий космос.

    я відкрила двері ракети і опинилася в бездонному темному просторі, в якому було неможливо багато кольорів і відтінків. фіолетовий, синій, чорний. зірки здавалися шалено близькі і величезні. тут було холодно, і повітря для мене вже практично не залишилось. я повернулася в ракету, захоплюючись тільки що побаченим.

    потіів будильник, я прокинулася і зібралася в школу. але я впевнена, що літала я по справжньому, тому що на я досі відчуваю присмак бридкої їжі з тюбиків, а мої очі ніколи не забудуть тієї космічної краси"