Найдите на карте Западно-Сибирскую равнину. Какие реки протекают по ней. Какие города здесь находятся?

Западно-Сибирская равнина находится восточнее Уральских гор. На севере она граничит с Карским морем, на юге с Тургайской возвышенностью.
Западно-Сибирская равнина протянулась на 2886 тыс. км,
На территории равнины более 2000 рек, общая длина которых превышает 250 тыс. км. Наиболее крупные из них — Обь, Енисей, Иртыш.
Западно-Сибирская равнина — наиболее обжитая и освоенная (особенно на юге) часть Сибири.
В ее пределах располагаются Тюменская, Курганская, Омская, Новосибирская, Томская и Северо-Казахстанская области, значительная часть Алтайского края, Кустанайской, Кокчетавской и Павлодарской областей, а также некоторые восточные районы Свердловской и Челябинской областей и западные районы Красноярского края. Соответственно крупные города: Тюмень, Курган, Омск, Новосибирск, Томск, Екатеринбург, Челябинск.

Консерваторы придерживаются традиций,старых законов. Они очень боятся каких либо больших изменений и считают такие большие изменения экстремистскими.

За главную ценность принимается сохранение традиций общества, его институтов и ценностей.

Консерваторы во внутренней политике подчёркивают ценность существующего государственного и общественного порядка и отвергают радикальные реформы, расцениваемые ими как экстремизм. Во внешней политике консерваторы делают ставку на укрепление безопасности, допускают применение военной силы, стараются поддерживать традиционных союзников, во внешнеэкономических отношениях отстаивают протекционизм.

Сюжет

Книга розповідає нам про дівчинку, темношкірого легкоатлета й олімпійського рекордсмена Джессі Овенса, Saukerl-я з акордеоном (перекладається як «свинтус» з німецької), єврейського кулачного бійця, про нацистів і величезну кількість крадіжок.

Враження

Є такі книги, від яких, знаючи про що вони, вже не чекаєш ефекту «вау!», але потім ти потрапляєш до них у полон і відчуваєш не тільки той самий ефект, а ще й багато різних емоцій.

«Крадійка книжок» залишила після себе тільки позитивні враження. Хоча було б нечесно не сказати, що після прологу я не була скептично налаштована. Тоді мені здалося, що це буде дещо дитяча історія. Але, перегортаючи все нову й нову сторінку, розумієш, що перше враження – оманливе.

Переходячи до плюсів, хочу сказати, що мені сподобався той колорит, яким Маркус Зузак наділив усіх своїх героїв. Також до душі припали образи-символи, такі як акордеон, Слова, підвал та інші. Цей твір не сентиментальний, але болісно трагічний, навіть дещо поетичний. Незважаючи на те, що книга зачіпає і війну, і Голокост, вона є якоюсь особливо затишною. Якби мене запитали, у яких кольорах я бачу цей витвір мистецтва, не вагаючись, я б відповіла: «У коричневому та білому». І саме через свою спокійність, історію неможливо прочитати в запій. Хочеться розсмакувати кожне слово, кожний діалог, кожну цитату.