Наиболее известным произведением Теренция является книга "Родня"

ответ:

скорее всего счастье это любовь мир когда есть друг счастье в мелочах

послушай

(что такое счастье   - multifandom)

правда в том, что лучшего момента почувствовать себя счастливыми не существует. если не сейчас, то когда?   кажется, жизнь вот-вот начнется, настоящая жизнь! но всегда на пути существует одна проблема, одно незаконченное дело, один непогашенный долг, которые в первостепенном решении; и вот после этого жизнь начнется. и если мы присмотримся, то увидим, что эти проблемы бесконечны. из них, собственно, и состоит жизнь. это нам увидеть, что пути к счастью нет, счастье – это и есть путь. мы должны ценить каждый момент, особенно, когда делим его с кем-то дорогим, и помнить, что время не ждет никого. не ждите, когда окончится школа или начнется колледж, когда вы похудеете на пять килограмм, когда у вас появятся дети, когда дети пойдут в школу, женятся, разведутся, нового года, весны, осени или зимы, следующей пятницы, субботы или воскресенья, или того момента, когда вы умрете, чтобы быть счастливыми. счастье – это путь, а не судьба.

работайте, как будто вы не нуждаетесь в деньгах, любите так, как будто вас никогда не ранили, танцуйте так, как будто вас никто не видит.

объяснение:

На сторінках роману „Айвенго" триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності. Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане. Айвенго - ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються, коли йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність, справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго втілено ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому аристократах. Зовсім інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений, він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає він справжній! Пристрасна натура, сильний дух ... Але його душа вже знівечена постійною жорстокістю і насильством. Айвенго і Бріан де Буагільбер - сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.