Look at the picture and listen to the sounds. Imagine the scene. Where are you? What is happening? What are people doing? How do you feel?

Объяснение:Етапи шляху Рембо-поета вимірюються інколи кількома віршами. Так, засвоюючи досвід романтизму, Рембо захопився Бодлером. «Квіти зла» згадуються при читанні його сонета «Венера Анадіомена». Цей сонет уже є новим етапом у розвитку його естетики. Поет ніби викорінює «літературне» уявлення про красу. Втілення кохання — жінка та символ любові — Венера принижуються до карикатурного образу повії. Рембо робить замах і на саме кохання, наближуючись до суцільного невір'я.

Автограф Рембо

Улітку 1870 року поет залишає Шарлевіль, що втілював для нього суспільний порядок, релігію, родину. У цей час Рембо вже був довершеним поетом-сатириком, який мав багатий арсенал іронічних, саркастичних, гротескних барв.

Франко-пруська війна набирала обертів, і своє шістнадцяти-річчя поет зустрічає віршами про війну. Це, зокрема, сонет «Сплячий у логу». Але, на відміну від традиційних сонетів, для яких вважалися обов'язковими стриманість і суворість у доборі тем і тропів, сонет Рембо характеризується жорстоким, саркастичним тоном, стрімким ритмом, наближеним до розмовного поетичним мовленням, лексичною свободою, використанням «прозаїзмів» і різкими змінами стилю. Це майже гротескне поєднання сонетної форми та «земного» сатиричного сюжету, сповненого анархічного виклику. Всім цим визначенням відповідає і сонет «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями. У вірші «Засідателі» торжествує закладена в «людях-функціях» тенденція до здерев'яніння, закам'янілості. Зникає будь-який натяк на життя і дію. Людину витісняє функція, а потім функцію заміняє її зовнішня оболонка, предметна характеристика. Так створюється сатиричний образ «людини-стільця».

До періоду Комуни — нової фази у творчості Рембо належать лише чотири-п'ять віршів, але це дійсно нова епоха в розвитку поета. Усі ці вірші вражають мудрістю і глибиною, попри те, що Рембо ледве-ледве виповнилося шістнадцять років! Тільки-но він насміхався над бідними, знущався з жінок — і здавалося, що нігілізм поета не знає меж,— а тепер створює справжній гімн жінці-робітниці — «Руки Жанни-Марі» — символ, подібний до «Свободи на барикадах» Делакруа. Раптом зникають цинізм, напускна грубість.

Поразка Паризької Комуни, перемога версальців усвідомлюються поетом як найглибша трагедія. Вірші, написані Рембо в дні Комуни, показують, яке значення вона для нього мала. Поразка повстання означала для Рембо перемогу «Засідателів» — «тих, хто сидить».

Після загибелі Комуни Рембо всі свої надії покладає лише на мистецтво. Він припиняє навчання, незважаючи на вражаючі успіхи, і взагалі уникає будь-якої постійної діяльності. Це було перш за все демонстрацією бунтівних настроїв поета, тому що він не належав до нероб.

Починається новий цикл поневірянь. У серпні 1871 року Рембо надсилає свої вірші Верлену, і той, захопившись ними, за є поета до Парижа. Там Рембо зближується з Верленом, з іншими поетами й вдається до життя справжньої богеми. У лютому 1872 року Рембо повертається додому, але вже у травні знову їде до Парижа. Потім здійснює кілька поїздок до Бельгії, Англії, знову до Франції і потім повертається в Бельгію. У липні 1873 року Верлен під час чергової запеклої суперечки двох поетів стріляє в Рембо, ранить його, а сам потрапляє у в'язницю. На початку 1874 року Рембо перебуває в Англії, потім у Німеччині, Італії; деякий час живе у Шарлевілі, звідки від'їжджає до Австрії і Голландії. Ця нескінченна «подорож» тягнеться аж до 1880 року, коли поет остаточно залишає Європу. Це десятиріччя злиднів, випадкових заробітків, дивних експериментів. Поет живе, не зв'язуючи себе навіть фактом географічної присутності в одному місці.

Багато в чому завдяки зіркам естради та телебачення наркотики придбали досить велику популярність в масах. Однак, якщо подивитися на життя і смерть деяких всесвітньо відомих людей, можна зрозуміти, наскільки небезпечні наркотики і до чого призводить їх вживання.

1977 рік, 16 серпня. Король рок-н-ролу Елвіс Преслі помер від серцевої недостатності, викликаної прийомом великої кількості несумісних один з одним лікарських засобів.

1994 рік, 5 квітня. Курт Кобейн застрелився в оранжереї в своєму будинку. Поруч з тілом знаходилося прощального листа, яке можна розуміти по-різному. Примітно те, що зміст героїну в крові музиканта перевищувало дозу, сумісну з життям.

1971 рік, 3 липня. У віці 27 років помер Джим Моррісон, за офіційною версією від розриву серця. Проте після кількох десятиліть з моменту його смерті Сем Бернет, власник одного з нічних клубів Парижа, опублікував книгу, в якій представив іншу версію загибелі Моррісона. Бернетт стверджує, що співак помер в туалеті його клубу від передозування героїну.

1962 рік, 5 серпня. Легендарна Мерилін Монро померла, не доживши до 37 років. Загальновизнаний секс-символ, кінозірка зі світовим ім'ям, що досягла запаморочливого успіху, була глибоко нещасною в особистому житті і неодноразово сварилася з режисерами, які бачили в ній виключно красуню. Найбільш імовірною причиною смерті є передозування наркотиків.

2008 рік, 8 лютого. В готелі Hard Rock Hotel (Флорида) померла Анна Ніколь Сміт, зірка популярного журналу «Плейбой». Їй було 39 років, і до цього віку вона вже встигла побувати замужем за вісімдесятирічним мільярдером, поховати чоловіка і отримати його спадок. Випадкове передозування наркотиків стала причиною смерті.

1970 рік, 18 вересня. У лондонському готелі Samarkand виявили тіло Джимі Хендрікса, легенди американського року. Перед цим він прийняв велику дозу снодійного, але в принципі, музиканта могли врятувати. Перебувала з ним в номері Моніка Данеман побоялася викликати швидку, коли побачила, що Джимі Хендрікса погано: в номері було дуже багато наркотиків.

2007 рік, 19 січня. Мурат Насиров, відомий російський співак, викинувся з вікна. Подейкували, що перед цим він прийняв наркотики, і у нього були галюцинації. Основною причиною самогубства називають творча криза, але дружина Мурата не підтримує цю версію.