Рассмотри памятники Петру I в разных городах России. Запиши, почему, на твой взгляд, поставлены памятники Петру I

в Санкт-Петербурге: памятник установлен, так как это город основан Петром I и сделан столицей Российской империи.

в Петрозаводске: памятник установлен, так как его основал Петр Первый. Здесь находился Петровский пушечно-литейный завод.

в Архангельске: памятник установлен, так как Император бывал здесь и открывал верфь, где были построены первые российские военные корабли.

ответ:

я хочу вас обрадовать мост в терабитию 2 выйдет, я не знаю когда но известно что джес эронс 

закончил школу учиться в колледже художников и закончив первый курс он едет, в родной городок повидаться с родителями но его мучеют мысли о смерти лессли и он идет в терабитию и встречает жителей терабитии они жалуються ему что после его ухода на терабитию напал тёмный властелин и тут джес узнаёт что смерть лессли была инсценирвана она жива джесс вооружаеться клинками и идёт спасать её. 

У 70-х роках XVIII століття, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина опинилася в складі Австрійської імперії. Разом з частиною польських земель, вона утворила Королівство Галичини та Лодомерії. Хоча Лодомерія пізніше відійшла Росії, Східна Галичина не була самотньою землею з українським населенням у складі Австрійської імперії. Ще з XVII століття там перебувало Закарпаття у складі Угорського королівства. А в кінці XVIII століття у складі окремого округу до Галичини та Лодомерії приєднали Північну Буковину з містом Чернівці.

Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.

Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.

Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно.

Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках. Неписьменний селянин Кобилиця підбурив інших, не менш неписьменних селян самовільно захопити пасовиська та луги у своїй окрузі. Він стверджував, що має дозвіл від самого цісара, тобто австрійського імператора. Насправді ж, Кобилиця купив звичайну книгу про права й повинності жителів гір, де йшлося зовсім про інше. Але перевірити ніхто не зміг. Повстання набуло значних масштабів. Кобилицю прозвали «гуцульським королем». Придушити повстання вдалося лише втручанням урядових військ.