Put the verbs in brackets in the present simple She (spend) her free time with her friends. They often. (go) to the cinema

1. She spends her free time with her friends. They often go to the cinema. — Она проводит свое свободное время со своими друзьями. Они часто ходят в кино.
2. Tony doesn’t work at weekends. He visits his grandparents in the countryside. — Тони не работает по выходным. Он навещает своих дедушку и бабушку в деревне.
3. What does he do for a living? He works in a bank. — Чем он зарабатывает на жизнь? Он работает в банке.
4. Sandra doesn’t like burgers. She prefers pizza. — Сандра не любит гамбургеры. Она предпочитает пиццу.

Переме́нная в императивном программировании — поименованная, либо адресуемая иным  область памяти, адрес которой можно использовать для осуществления доступа к данным. Данные, находящиеся в переменной (то есть по данному адресу памяти), называются значением этой переменной.

В других парадигмах программирования, например, в функциональной и логической, понятие переменной оказывается несколько иным. В таких языках переменная определяется как имя, с которым может быть связано значение, или даже как место (location) для хранения значения.

Область видимости и/или время существования переменной в некоторых языках задаётся классом памяти.

Аліса – семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес і Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими і фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці і весь час спантеличують розумну юну вікторіанку. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі ту безпосередність і душевну відвертість. Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез’ясовність, у світі Чудес і Задзеркалля царює своя бездоганна логіка.

Це світ, де все розуміється буквально, де метафора позбавляється свого переносного значення, внаслідок чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, що рясно зустрічаються в тексті, в знайомих за оригіналом логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а то й