Транзисторы . заполнить таблицу на фото все есть

Відповідь:перекладено собі на російську

Для чого я йду в школу?

Я йду в школу щоб отримувати знання

Які цінності в школі мені дорогі?

Чистота

Мої поради для повищення значимості школи

Нехай вчителі пояснюють краще якщо хтось не розуміє теми

Правила школи

Не бігати по класі

Не смітити

Не викрикували а піднімати руку

Не битися

Не ображати інших

Писати тільки синьою(фіолетовою)

В школі всі дотримуються правил . Ніхто не смішить і слухає вчителя. Я майже відмінниця. Математика люблю ,найбільше.

А ще малювання і технології. На перервах ми граємо в плутанку та інші ігри. Я люблю школу. Наш керівник психолог. Я люблю школу і своїх однокласників

Пояснення:

Протягом життя людина, розвиваючись і вдосконалюючись, споглядаючи навколишній світ, знаходить для себе в ньому щось особливе, близьке безпосередньо їй одній. І залежно від того, який світ вимальовує в своїй уяві, вона прагне (так мені здається) бути схожою на певних видатних особистостей. У кожного вони свої.

Так сталося, що я, здобуваючи знання з хімії, захопився вивченням життєвого і наукового шляху видатного українського вченого Володимира Івановича Вернадського. Яка велика людина відкрилася переді мною!

Прикро, що мало учнів (та й взагалі мешканців нашої країни) знають, хто та­кий Володимир Іванович Вернадський. Геніального вченого знають тільки науковці. А більшість людей, якби в них спитали, у відповідь лише розведуть руками або в кращому випадку скажуть, що це якийсь професор. На слуху в кожного з нас багато інших, справді великих учених, проте жоден з них не може зрівнятися із Вернадським, з геніальністю його думок, ідей.

Після того, як я прочитав про цю людину все, що тільки міг знайти, я переконався: весь світ повинен знати великого сина українського народу, нащадка запорозького козака, геніального вітчизняного вченого!

Тяжко хворий, без ліків, їжі і належного догляду, у непритомному стані, він понад місяць перебував між життям і смертю. Після одужання приїздить до Сімферополя і починає активну роботу в університеті, незважаючи на голод, злидні. Він читає лекції, на які поспішають студенти й викладачі, потім створює мі­нералогічний кабінет.

Завдяки невтомній цілодобовій роботі і завзяттю ректора Володимира Івановича Вернадського Таврійський університет за короткий час став осередком наукової думки й найкращої освіти.

Саме він, повернувшись до Петрограда, стає завідувачем мінералогічного і геологічного музеїв, очолює власну радіохімічну лабораторію. Йому вдалося навіть організувати метеоритну експедицію до Сибіру, під час якої вперше було обстежено місце падіння загадкового тунгуського метеорита.

Сьогодні, коли люди безпосередньо зіткнулися з багатьма екологічними проблемами, громадськість починає розуміти значення наукових результатів і перед­бачень Володимира Вернадського. Майже через півстоліття вчені виявляють дивовижну сучасність і точність його прогнозів. В історії ми знайдемо небагато діячів науки, котрі змогли б зрівнятися з Вернадським за широтою кругозору, си­лою розуму і вражаючою творчою активністю в різних галузях людської думки.

Мені хочеться про цю людину розповісти всім і все, що сам знаю. Думаю, багато ще знайдеться людей, шанувальників цього великого вченого. Саме на цю людину хотілося б бути схожим і мені. На людину, в якій досконало злилися і прекрасна душа, і великий розум, і прагнення робити для людей добро.