С. Михалков. Мой щенок Определи, какой из заголовков соответствует теме стихотворения {о чём в стихотворении рассказывается), главной мысли,

Пропажа щенка ← тема
Щенок и девочка ← герои
Как я люблю своего щенка! ← главная мысль

Выпиши из текста стихотворения, какие проказы совершил щенок на прогулке.
Стал по комнатам ходить, прыгать, лаять, всех будить; стащил одеяло, с мёдом жбан перевернул, порвал стихи у папы, на пол с лестницы упал, в клей залез передней лапой, пропал куда-то.

Определи характер щенка. Подчеркни слова, которые помогают его представить.
Любопытный, озорной, проказник, шалун

Выделяют три основных типа склонения: 1, 2, 3. Определить склонение можно по роду существительного и его окончанию в именительном падеже единственного числа.
1-е склонение: слова мужского и женского рода, оканчивающиеся на -а или -я.
2-е склонение: слова мужского и среднего рода с окончанием о,е
3-е склонение: слова женского рода с мягким знаком на конце

Спряжение — изменение глаголов по временам, числам, лицам и родам
В русской речи у глаголов два спряжения.
В первом спряжении окончания: -ешь, -ет, -ем, -ете, -ут, -ют.
Во втором: -ишь, -ит, -им, -ити, -ат, -ят.

1. Чим була зумовлена більш як столітня тривалість сторічної війни?
Очевидно, що Столітню війну (яка насправді тривала більше ста років) породив цілий комплекс причин. Одна з існуючих в той час проблем була типова для феодальних держав - труднощі при розмежуванні своїй території з сусідами. В даному випадку проблема виникла задовго до Столітньої війни. Ще в 11-му столітті герцог Нормандії Вільгельм Завойовник став королем Англії. Склалася парадоксальна ситуація: Вільгельм Завойовник як король Англії був монархом незалежної держави, рівним за статусом королю Франції, але як герцог Нормандії виявився васалом короля Франції. Згодом ситуація ще більше ускладнилася: герцоги нормандські підпорядкували собі графство Мен і частина графства Анжу. У 12-му столітті англійський король Генріх II одружився на Елеонорі Аквітанської і під владою Англії виявилася багата територія на південному заході Франції. По суті, відбувається спроба створити багатонаціональна держава з різними етнічними територіями - Англія претендує на Ірландію, Шотландію, Уельс, значну частину Франції. Починається боротьба за Аквітанію і Нормандію між французькими та англійськими королями. Французький історик Ж. Фав'є навіть стверджує, що Столітня війна - останній акт трьохсотрічної війни, що почалася за часів прекрасної герцогині Елеонори. У першій чверті 14-го сторіччя успіх був на боці Франції, якій вдалося домогтися в Аквітанії значних прав для французької корони. Між тим, для Англії багатолюдна і багата Аквітанія була надзвичайно важливою. Володіння нею не тільки підвищувало престиж англійських королів, але і, що важливо, приносило їм чимало грошей. М. Басовська зазначає, що до кінця 14-го століття Аквітанія приносила королям Англії майже такі ж доходи, як і сама метрополія. Деколи, королівська скарбниця отримувала гроші двічі. Так, був налагоджений експорт вин з Аквітанії в Англію. При цьому торговці платили як вивізне (при виїзді з Франції), так і ввізне (при доставці товару в Англії) мито. "Таким чином, англійська корона знайшла цінну економічну опору, якої гостро потребувала феодальна монархія в період активного зміцнення позицій центральної влади. Оскільки області на південно-заході Франції вважалися частиною домену англійського короля, надходження від них повністю належали короні. Це збільшувало для Плантагенетів важливість збереження континентальних володінь. Левова частка багатств Гасконі надходила в Англію". При цьому витрати були невеликі: Аквітанія була економічно розвиненою, а тісні економічні відносини породжували політичну лояльність - англійцям не потрібно тримати на південно-заході Франції великого війська. На ситуацію впливало і те, що населення Аквітанії відрізнялося культурною самобутністю і побоювалося повного злиття з Францією.