Восстанови записи. Отметь, какой путь выбрал Иван-царевич. Кто поедет от столба сего прямо, тот будет

Кто поедет от столба сего прямо, тот будет голоден и холоден.
∨    Кто поедет в правую сторону, тот будет здрав и жив, а конь его будет мёртв.
 Кто поедет в левую сторону, тот сам будет убит, а конь его жив и здрав останется.

Оманливою простотою

Він не купує читачів.

Життя для нього — поле бою

Двох сил, світоглядів, світів.

М. Рильський

У його висічених із алмазу

й полум'я героях сконцентроване

загальнолюдське й вічне.

Гурян Борян

Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них — російський письменник Михайло Шолохов.

Як і в творчості німецького письменника Генріха Веляя, оповідання пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна.

Війна скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія героя Г. Белля, у першу чергу, в тому, що він не розуміє, не може сформулювати сенс принесеної війні жертви; його фраза, як і назва твору, обірвана: "... проти мого прізвища буде написано: "Пішов на фронт і поліг за...".

На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла йому війна, —смерть рідних, жахи концтабору — Андрій Соколов "находить сенс у вихованні обпаленого війною сироти — хлопчика Ваги.

Недарма оповідання починається і закінчується зображенням всепереможної весни, що затягує рани на тілі землі і а душах людей.

Особливість композиції полягає в тому, що Шолохов подає оповідання в оповіданні. Зустріч автора-оповідача з незнайомцем із дитиною переходить у розповідь самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, яке спочатку нічим не відрізнялось від звичайного життя пересічних, людей. Але все змінила війна, яка забрала життя його дружини і доньок: авіабомба розбила будинок сім'ї разом з його мешканцями. Остання надія — син Анатолій — на фронті в кінці війни...

ответ:

объяснение:

. однако, , уже можно твердо сказать, что начало казачества следует искать гораздо ранее xvi в. лесостепи, степное предкавказье, приазовье и северное причерноморье — районы, ставшие колыбелью казачества, — никогда не пустовали. беглецы из московских и литовских «украин» уходили не в пустое место, в степях их было, кому встретить. общинное военно-демократическое , устойчивый военно-разбойный и промысловый быт, особенности культуры казаков, по мнению автора, говорят о многовековой преемственности.