Compare the privileges which the governments of the two countries provide for their disabled war veterans, (drawing conclusions/making comparisons) On the whole ...

In Russia World War II Invalids get retirement pension and invalidity pension, while in Germany there are no special privileges, only ordinary invalidity pension. What is more, in Germany there is no increment to a pension and petirement is possible at the age of 60.
Besides, war veterans in Russia have 50% reduction of payment for housing, telephone and public utilities, also, free medical care, wheelchairs, OKA cars, petrol at a discount and free accommodation in a health resort , whereas in Germany they have medical service at a reduced price, mobility allowance, tourist's pass at a reduced price and, unfortunately, there are no health resorts in Germany.
One more thing is that disabled war veterans in Russia get free return passage by sea, by air or by railroad once a year, in Germany there are air, railroad and other kinds of tickets at a reduced price (tickets for those looking after people with disabilities are free of charge). Moreover, in Germany people with disabilities living below the poverty level can get free of charge nursing and assistance in entertainmnet organisations, while in Russia they can get free of charge assistance about the house for a certain group of people with disabilities and, furthemore, housing, telephone without going on a waiting list (in Germany there are no privileges of this kind).

В России ветераны войны получают пенсию по отставке и пенсию по инвалидности, когда в Германии нет никаких особых привилегий, только обычные пенсии по инвалидности. Более того, в Германии нет прибавок к пенсии и выход на пенсию возможен в возрасте 60 лет.
Кроме того, у ветеранов войны в России на 50% сокращена оплата за квартиру, телефон и коммунальные услуги, также, есть бесплатное медицинское обслуживание, инвалидные коляски, машины ОКА, бензин со скидкой и бесплатное проживание на оздоровительных курортах, тогда как в Германии у них есть медицинское обслуживание по сниженной цене, выплаты на передвижение, туристический проезд по сниженной цене, и, к несчастью, в Германии нет оздоровительных курортов.
Еще одна вещь в том, что ветераны инвалиды войны в России получают бесплатный проезд туда-обратно морем, самолетом или железной дорогой раз в году, в Германии есть билеты на самолет, поезд и другие виды транспорта по сниженной цене (билеты для тех, кто присматривает за инвалидами, бесплатно). Более того, в Германии инвалиды, живущие ниже прожиточного минимума, могут получить бесплатных сиделок и помощь в развлекательных организациях, тогда как в России они могут получить бесплатную помощь в вопросах жилья для определенных групп людей с ограниченными возможностями и, более того, квартплату, телефон без ожидания в очередях (в Германии нет таких привилегий).

Відповідь:

Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.

Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.

Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден прославить їх серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».

Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.

За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».

Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.

Пояснення:

Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.

Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.

Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден прославить їх серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».

Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.

За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».

Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.

Объяснение: