Какой была жизнь крестьян в России 19 века? Что такое крепостное право

Крестьяне в XIX в. продолжали быть самой многочисленной категорией населения Российской Империи, составляя около 85 процентов от общего количества ее жителей. Они же были и самой бедной частью населения, находясь в крайне трудном положении.

Крепостное право в России — существовавшая, начиная с Киевской Руси XI века, система правоотношений, вытекавших из зависимости земледельца-крестьянина от помещика, владельца земли, населяемой и обрабатываемой крестьянином. В Киевской Руси и Новгородской республике несвободные крестьяне подразделялись на категории: смердов, закупов и холопов.

Крепостное право привязало крестьян к помещику, они были вынуждены платить оброк и барщину, крестьяне были как рабы ( с ними могли делать что хотят). Но в 19 веке (1861 году) крепостное право отменили, но жизнь крестьян не стала сильно легче, т.к. у них отобрали большую часть земли а за остальное вынудили платить.

Объяснение:

Объяснение:

Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.

Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.

Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).

Зміст

Летописи, хождения, поучения, жития, послания, сочинения ораторского жанра и т. д

сравнительная таблица жанров