Блок схема и программа . (Паскаль)

Для графического изображения интонации традиционно используются следующие знаки:

Две параллельные линии, употребляемые для обозначения диапазона

голоса, т. е. для указания его верхней и нижней границы, между которыми

изображаются ударные и неударные слоги синтагмы на

соответствую­щем уровне.

Тире употребляется для обозначения ударно­го слога

синтагмы.

∙ Точка употребляется для обозначения

безударного слога синтагмы.

Эти знаки употребляются для обозначения

восходящего и падающего завершений, реализуемых

в последнем ударном слоге синтагмы, как,

например, в слове по.

Эти знаки обозначают восходящее и падающее

· ֹ завершения в тех случаях, когда за по­следним

ударным слогом синтагмы следуют безударные

‥ слоги, как, например, в слове yesterday.

Паузы между синтагмами обозначаются следующим об­разом:

| — короткая пауза, || — бо­лее долгая пауза, обычно в конце предложения.

Низкий нисходящий тон (Low Fall).

Низкий нисходящий тон чаще всего выражает законченность мысли, категоричность суждения, поэтому эмоционально нейтральные утвердительные предложения, специальные вопросы, приказания, восклицания произносятся с нисходящим тоном. Низкий нисходящий тон характеризуется средним диапазоном и постепенностью понижения. Следует обратить особое внимание на низкое звучание конечных безударных слогов.

It is ̖difficult.  

Некоторые правила ударения и мелодики в английском языке.

а) Первый ударный слог в предложении произносится самым высоким тоном по сравнению с остальными слогами.

б) Основное изменение мелодии, определяющее цель высказывания, происходит в последнем ударном слоге. Так, в повелительных и повествовательных предложениях в последнем ударном слоге происходит падение тона. Иначе говоря, эти предложения произносятся с нисходящим тоном.

'Send me my ̖̖ pen.  

̖ Meet me.  

Из этих примеров видно, что слоги, находящиеся между первым и последним ударным слогами, произносятся постепенно понижающимся тоном, а конечные безударные слоги в предложении, требующем употребления нисходящего тона, произносятся низким ровным тоном.

Низкий восходящий тон (Low Rise) характеризует некатегоричные утверждения, некоторые синтагмы, семантически тесно связанные с последующей частью предложения, общие вопросы , а также перечисления. Низкий восходящий тон отличается низким началом и постепенностью повышения. Например:

'Is she ̗ six?  

'As for ̗me I am a ̖student.  

'Don’t 'go ̗ home.

Интонация общих вопросов (Intonation of General Questions)

+Общие вопросы начинаются со вс глагола и, как правило, произносятся с восходящим тоном.

Объяснение:

Объяснение:

Генрі - всесвітньо відомий письменник, визнаний майстер американської новелістики.

Дитинство і юність

Біографія О. Генрі (Уїльям Сідні Портер) неймовірно цікава. Народився письменник 11.09.1862 року в родині лікаря в місті Гінсборо, штат Північна Кароліна. Він рано втратив матір, і батько віддав дитину на виховання тітці, яка містила невелику приватну школу. З 16 років О. Генрі почав працювати. Спочатку в аптеці, потім на ранчо в Техасі, куди письменник був змушений переїхати через поставлений діагноз - туберкульоз, потім бухгалтером, креслярем, касиром і рахівником у банку в техаському місті Остін.

 

Перші літературні досліди і тюремний термін

Біографи письменника вважають, що писати О. Генрі почав приблизно в 1880 році, а в 1894 він став видавати в Остіні журнал «The Rolling Stone». Майже всі оповідання та новели, опубліковані в журналі, належали перу О. Генрі. У 1895 році журнал був закритий, а письменник звільнений з банку і звинувачений в розтраті 6 тисяч доларів. Швидше за все, він не був винен (більшу частину коштів повернули власники банку і тільки 500 сім'я самого письменника), але був засуджений і посаджений у в'язницю на три роки. Перше своє оповідання, опубліковане в 1899 році, він написав саме в тюрмі.

 

Псевдонім

У в'язниці письменник вибрав собі псевдонім. Причин подібного вибору він не пояснив, сказавши тільки що буква «О» - найпростіша буква алфавіту, а «Генрі» - випадкове ім'я з колонки світської хроніки. Біографи письменника намагалися знайти інші версії вибору цього псевдоніма. Одна з них зводиться до того, що псевдонім - скорочена назва в'язниці, в якій письменник відбував термін.

 

Активний період творчості

Активно писати і публікуватися О. Генрі почав з 1904 року. На той час він уже перебрався в Нью-Йорк і став співпрацювати з декількома видавництвами. Всього ним було створено один роман і 12 збірок оповідань, куди увійшли майже 300 творів. Ще одна збірка, «Постскриптум», вийшла вже після смерті автора і включає в себе невідомі раніше гумористичні оповідання і фейлетони. У 1904 році О. Генрі був написаний його єдиний роман «Королі і капуста». Хоча деякі фахівці вважають, що це скоріше збірка новел, об'єднаних загальним місцем дії і загальними героями.

Надзвичайно багатою, асоціативною і вигадливою є мова його новел, насичена пародійними пасажами, ілюзіями, прихованими цитатами й усілякими каламбурами, які ставлять надзвичайно складні завдання перед перекладачами — адже саме в мові О.Генрі закладений "формотворчий фермент" його стилю. За всієї своєї оригінальності новели О.Генрі — явище суто американське, що виросло на національних літературних традиціях  (від Е. По до Б. Гарта й М. Твена).

Листи й незакінчені рукописи свідчать про те, що в останні роки життя О.Генрі підійшов до нового рубежу. Він жадав "простої чесної прози", прагнув звільнитися від певних стереотипів й "рожевих кінцівок", яких чекала від нього комерційна преса, орієнтована на міщанські смаки.

Більша частина його оповідань, які публікувалася в періодиці, увійшла до збірників, що були видані за його життя: "Чотири мільйони" (1906), "Палаючий світильник" (1907), "Серце Заходу" (1907), "Голос міста" (1908), "Шляхетний шахрай" (1908), "Дороги долі" (1909), "На вибір" (1909), "Ділові люди" (1910), "Вовчки" (1910). Посмертно видано ще більше десятка збірників. Роман "Королі й капуста" (1904) складається з умовно пов'язаних сюжетом авантюрно-гумористичних новел, дія яких відбувається в Латинській Америці.