Составьте и запишите сложное предложение, подобрав по смыслу его вторую часть из материалa «Для справок». Помните, что перед подчинительным союзом ставится

ответ к вопросу по русскому языку:

ответ:

нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір в.бикова «альпійська ». мене відразу захопив сюжет повісті. коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.

головний герой утікає з концтабору. «звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. багато довелося пережити іванові у його нелегкій дорозі на волю. знайомство із джулією. зустріч з голодним божевільним і його загибель. іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. совість не дозволяла кинути напризволяще джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.

наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. глибокий сніг ховає джулію від ворогів. іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.

на жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. на сході країни триває війна. там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.

объяснение:

las profundidades del alma de todos: &quot;Cuando voy a la escuela, no miro a mi alrededor porque no hay nada que mirar. El camino dura 15 minutos. Estoy caminando por caminos estrechos y resbaladizos, pasando por la tienda pyaterochka y pasando por su enorme basurero, luego pasando por otro basurero, de pie cerca de los edificios de apartamentos. Ella hace alarde justo en el medio de la carretera, y siempre está llena y siempre está humeante. <br>

las profundidades del alma de todos: &quot;Cuando voy a la escuela, no miro a mi alrededor porque no hay nada que mirar. El camino dura 15 minutos. Estoy caminando por caminos estrechos y resbaladizos, pasando por la tienda pyaterochka y pasando por su enorme basurero, luego pasando por otro basurero, de pie cerca de los edificios de apartamentos. Ella hace alarde justo en el medio de la carretera, y siempre está llena y siempre está humeante. Paso por el patio de la escuela número 682, recorriendo grupos de madres fumadoras que discuten en voz alta sobre la escuela. Pasan los conserjes con palas, de las que esquivo, los niños se apresuran con enormes mochilas y los gatos caminan. Son divertidos y hermosos. En el otoño eran gatitos. Me interesa verlos crecer. Las palomas se sientan en los cables y, probablemente, discuten si todo está bien. A veces veo palomas muertas y lloro.<br>

No me gusta el camino a la escuela. Me gusta salir de la escuela, especialmente los viernes. No me doy cuenta de nada malo. ¡Veo niños divertidos, hermosos cielos de Moscú en cualquier clima y maravillosos caminos, maravillosos parques infantiles y deportivos, grúas de construcción y pájaros en el cielo!»