В текстах Национального корпуса русского языка союз «и» используется чаще союзов «а» и «но». Однако перед некоторыми выражениями союзы «а»

(А) в действительности, на самом деле;

"І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули." (Матвія 13:10-17)

Мекенден айрылганча, өмүрдөн айрыл (чем лишиться отечества, лишись жизни). Мекендин бактысы өмүрдөн кымбат (счастье отечества дороже жизни). Мекендин кадыры башка жерден билинет (значение отечества познается на чужбине). Өз үй-өлөң төшөк, өз эл-өмүрлүк жөлөк (свой дом – мягкая перина, свой народ – опора жизни). Мекенсиз адам-үнсүз булбул (человек без отечества, что соловей без голоса). Жерин сүйбөс эл болбойт, элин сүйбөс эр болбойт (не бывает народа, не чтящего свою землю, не бывает джигита, не чтящего свой народ).

Нашёл и отправил, удачи =)