Какие противоречия между бывшими союзниками воспрепятствовали заключению мирных договоров с Германией и Японией?

1. Создание ФРГ и ГДР и противоборство США и СССР затянуло заключение договора с Германией.
2. Затянулось также заключение мирного договора с Австрией. Причиной было противоборство двух сверхдержав. СССР добивался, чтобы Австрия сохраняла нейтралитет и приняла обязательство не вступать в военно-политические блоки. Эти требования, в том числе недопустимость аншлюса, т. е. поглощения Германией Австрии, были включены в мирный договор и австрийскую конституцию. В 1955 г. конфликт завершился подписанием мирного договора.
3. Противоречия между СССР и США по вопросу послевоенного устройства Японии оказались весьма острыми. США стали на путь подготовки сепаратного мирного договора без участия СССР и ряда других заинтересованных стран, в том числе и Китайской Народной Республики, которая образовалась в октябре 1949 г. В сентябре 1951 г. в Сан-Франциско состоялась конференция по заключению мирного договора с Японией. Организаторы конференции не прислушивались к поправкам и дополнениям, внесенным делегацией СССР и рядом других участников. СССР добивался четких формулировок по вопросам территориального урегулирования, принятия статьи о выводе из Японии иностранных войск и пр. Однако поправки и дополнения СССР и других участников конференции не были учтены. СССР, Польша и Чехословакия отказались присоединиться к договору. Таким образом, вопрос о мирном договоре Советского Союза с Японией остался нерешенным.

Безусловно по речи человека можно узнать какой он на самом деле. потому что у не образованных людей не такая богатая речь , как у более умных. да и такая речь не даётся при рождении. она приобретается со временем. что бы красиво разговаривать , нужно много читать. так как книги пополняют наш словарный запас. делают нас более образованным. логично что не особо умный человек не будет красиво и грамотно разговаривать. он не будет включать в свою речь метафоры , эпитеты , фразеологизмы и т.д. ему просто не откуда брать все это. из выше сказанного можно сделать вывод , что по речи практически все можно узнать о человеке.

наша батьківщина—це не проста земля. це та земля, якій у роках історії не було місця, якій довелося винести стільки страждань, стільки ганебних, підлих зрад, зазнати стільки голодних років, що стає моторошно на душі. щоб знову не повторилося страхіття минулих часів, треба піклуватися про власну батьківщину, охороняти її спокій, берегти її поля та ліси. без цього вона загине, а разом з тим і ми залишимося без вітчизни.

он де розкинувся величний київ! скільки радісного й близького у цьому слові для кожного українця! понад тисячу років тому східні слов'яни утворили могутню київську русь — одну з найсильніших держав того часу. над дніпром височів славетний київ з розкішним князівським двором, величним софійським собором. богатирські дружини захищали кордони рідної землі від ворожих нападів. вони стали для нас прикладом великої мужності, непідкупної любові до рідної батьківщини. саме на них рівнялися наші батьки, та й нам не завадило б брати з них приклад.

я вважаю, що кожен з нас повинен дбати про рідну батьківщину. це наш священний обов'язок, це наша обітниця перед нашими предками, які билися за щастя рідної землі. хоч би що не сталося з вітчизною, хоч би які вороги не хотіли завоювати її свободу, ми усі повинні стати на її захист. інакше нас не можна буде назвати вірними синами чи дочками рідної землі. ми будемо навіть не її пасинками, а справжніми ворогами, підступними і підлими. адже ніхто не побажає для своєї вітчизни бути рабинею, підкорятися ненависним завойовникам, страждати і проливати сльози, тим більше, що саме ми будемо винні в її рабстві, тому що вчасно не стали на її захист. дуже не хочеться, щоб нам колись довелось відчути себе підневільними, знати, що нема вже надії на щасливе майбутнє. це розуміли усі справжні патріоти, усі вірні-сини нашої батьківщини. недарма наш великий кобзар тарас григорович шевченко так наполягав, щоб український народ піднімався на боротьбу проти поневолювачів, недарма те ж саме намагалася сказати своїми творами і леся українка. це знали і василь симоненко, і василь стус, і ще безліч полум'яних патріотів, безмежно відданих своїй вітчизні. це розуміли ті бійці, які склали свої голови у великих битвах за щастя й волю україни. особливо страшною була велика вітчизняна війна, яка забрала життя багатьох мільйонів українців, та й не тільки українців. щоб цього не сталося, щоб мир завжди панував на планеті, і потрібно берегти, охороняти, захищати свою вітчизну.