Какие приспособления помогают земноводным жить и на суше и в воде? Можно ли назвать их настоящими сухопутными животными?

ответ: Надзвичайно важливим елементом духовного життя суспільства, поряд із суспільною свідомістю, є духовна культура. В літературі виділяють певні соціальні функції духовної культури. Серед основних таких функцій — пізнавальна, комунікативна, регулятивна, прогностична, ціннісно-орієнтаційна, які органічно взаємопов'язані між собою. Але, на думку багатьох культурологів, філософів, інтегруючою функцією духовної культури є людинотворча функція.

Міфологія, релігія, мистецтво, філософія - основні форми духовної культури, які найбільш очевидно належать до неї.

Духовна культура має деякі важливі особливості, що відрізняють її від інших галузей культури.

1.На відміну від технічної і соціальної культури, духовна культура неутилітарна.

2.У духовній культурі людина порівняно з іншими галузями культури отримує найбільшу свободу творчості. 

3.Творча діяльність у духовній культурі - це особливий духовний світ, створений силою людської думки. 

Духовна культура - це як би гімн, усенародно проспіваний в історії усього й усіх. Заради створення цієї духовної музики народи живуть зі століття в століття у роботах і стражданнях, у падіннях і підйомах. Ця "музика" своєрідна у кожного народу.

включає в себе усю творчість давньогрецьких поетів, істориків, філософів, ораторів та інших аж до кінця історії Стародавньої Греції, також вона найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.

Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:

перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;

другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.