Прочитай прибаутку. Позовём соседей в гости: коровку Матрёну, свинку Улиту, бычка Мирона, боровка Микиту,

ответ к заданию по русскому языку
 

Милувався красою лісових квітів, думав, як її зберегти. І вирішив поселити все це у своє серце. Тільки так сказав, розсунувся бузиновий кущ — і з нього вийшов дід Капуш, заввишки з лікоть, а борода в сім ліктів. Сказав, що чередник призначений йому в учні, що їх чекають великі справи. Чередник відповів, що не може кинути матір, що він любить її, навіть коли та його сварить. Капуш перестав насміхатися над хлопцем і сказав, що йому якраз і потрібні такі правдиві та вірні помічники.

Одного разу Капуш покликав чередника свистом, повів його на гірський шпиль, показав на зоряне небо і сказав, що все на землі залежить від небес, від життя сонця. І хай не боїться: мороку немає, є тільки недоступне, незвідане.

Відтоді чередник став ще задуманіший. Але жодної злої думки не було в його голові. Йому хотілося більше дізнатися про світ.

Несподівано з'явився Капуш і став розказувати про зелену книгу землі. Усі залежать від зерна: людина, звір, пташка. Краси людини без землі і краси землі без людини немає. Найвища радість людини — орати й сіяти. Сила кожного таїться в силі його душі. У лісі живуть Лісовики й Лісовки, Полісун — пастух вовків, у воді — Водяник. Земляні духи стережуть скарби землі. Літо — молода дівчина, а Зима — стара баба. Земля — найпривітніша людська домівка, і кращої не знайти. Чередник запитав, чому він усього цього не бачить, а Капуш відповів, що то через байдужість і недбальство. Треба вчитися гати, все підмічати.

Забуяла нова весна, і Капуш розповів юнакові, яке зілля допомагає людині й худобі, а яке — шкодить. Учив, що світ тримається на любові й терпінні. А ще — думанні.

Мати сказала, що тепер хлопець має братися за плуга. Коли той рано виїхав у поле, все село сміялося — безголовий. Травень був без дощів: хто пізно посіяв, у того не вродило. А в нього вродило.

Наступного року із сіянням не спішив: знав за прикметами, що ще будуть морози. Знову в нього вродило, і всі в селі вирішили, що він знається з нечистою силою. Юнакові було кривдно за тупу й сліпу заздрість людей.

Влітку гроза знищила весь урожай, і юнак був дуже злий. Знову з'явився Капуш і сказав, що він — людина, повинен боротися, пізнавати, шукати правди у трьох коренях — у землі, у небі й у самому собі, в своїй душі. Хоче осідлати хмару, бути Планетником — хай спробує! Після зливи почалася спека, все горіло. Юнак вирішив викликати дощові хмари. І в нього це вийшло!

Планетник весь час працював — відводив зайву воду, садив дерева, сіяв, орав. Усе село по ньому звірялося. Умів усе — ковалював, шив, лікував худобу, дітям робив іграшки. І ніколи не ходив до корчми.

Над усе любив землю й хліборобство. І земля йому щиро відповідала тим же. Юнак усе думав, як йому осідлати хмару. Підкидав капелюха, прив'язував до чотирьох кінців хустинки камінець гав, як вони літають.

Вирішив пошити з полотна великий мішок, наповнити його вітром і політати. Але повітря не трималося, тому Планетник вирішив мішок. Ніхто й не здогадувався, що він готується до польоту.

Настав березень. Подули сильні вітри, все висохло. Люди благали Планетника накликати дощу. І він прикликав. Після того знову взялася спека. Надумав Планетник летіти, та люди його випередили. Прийшли й в усіх нещастях звинуватили. Ледь не вбили.

Пан наказав заарештувати Планетника. А на всіх людських обличчях одне — ненависть і нетерпець. Стара мати побивається з горя. Коли сторожа поснула, перед матір'ю розцвів нарцис і сказав, щоб вона відчинила двері холодної і випустила сина. Планетник взяв нарцис, мати його благословила, і він з нею — пішов ставати над громом. Серед ночі на горі спалахнуло вогнище. З вогню піднімалася куля. Задзвонили дзвони. Вдень Планетника шукали, але не знайшли. Чи в небо злетів, чи в землю запався — ніхто не знає.

Таку легенду розповіла Олена Булига. Коли мені тоскно, я згадую Планетника й чую, як у небі дзвонять дзвони.

Объяснение:

ответ: проблема смерти, выбора и квантового бессмертия

объяснение:

фильм нам понять, что любой действие влечет за собой последствия, которые повлекут за собой большие изменения. тaк называемый эффект бабочки. не порвись бы у немо шнурки, он бы встретил анну. и успей бы он убрать ее номер в карман, его бы не смыло дождем.

фильм достаточно труден для восприятия, ведь повествование ведется в нескольких альтернативных ветках.

главная проблема - отсутствие выбора. на вопрос журналиста, какая жизнь старика немо правильная, он отвечает: все жизни правильные.

конечно, старик-немо тут лукавит: да, все описанные ветви его жизни равноценны, но ни одна из них его не удовлетворила, т.к. не к счастью.

поэтому он и говорит о ситуации цугцванг, в которой любой ход игрока ведёт к ухудшению его позиции.

но режиссер доносит до нас мысль о том, что подлинно свободный выбор – это не выбор из предложенных вариантов. ведь в этом случае наш выбор несвободен, так как ограничен самими вариантами, и наша воля определена внешними факторами.

подлинно свободный выбор – это выбор, идущий изнутри нас, возвышающийся над внешней ограниченностью и творчески преобразующий нашу жизнь.

немо вспоминает все возможные варианты своей жизни, возвышается над ситуацией, ограниченной выбором из двух вариантов, предложенных родителями, и идет третьим, собственным путем. он убегает.

несомненно, сам этот акт символизирует взросление и переход к самодостаточности, когда наша личная воля достигает подлинной свободы.

и, по замыслу режиссера, именно этот поступок, поступок взрослого человека, основанный на решимости сделать выбор, не обусловленный ни родительскими предписаниями, ни общепринятыми представлениями о счастье, ни случайностью, этот поступок приводит немо к счастью, показанному как встреча с анной.

немо, лежащий на лавке, видит перед собой анну. а время после смерти старого немо поворачивается вспять.

лично для меня фильм оставил огромный след.