Из каких частей состоит сверлильный станок

Плиты, колонки с зубчатой рейкой, корпуса, реечного механизма для подъема корпуса, рукоятки для закрепления корпуса на колонке, шпинделя, который вращается в гильзе, реечного механизма для подъема и опускания шпинделя, ременной передачи, электродвигателя и пускателя.

Объяснение:

На сторінках роману „Айвенго" триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності. Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане. Айвенго - ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються, коли йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність, справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго втілено ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому аристократах. Зовсім інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений, він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає він справжній! Пристрасна натура, сильний дух ... Але його душа вже знівечена постійною жорстокістю і насильством. Айвенго і Бріан де Буагільбер - сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.

Что его росту и могуществу?

Долгое время Хазарский каганат не представлял собой авторитетное государство. Хазары были известны как хорошие воины, как завоеватели. Но с 9 века до первой половины 10 века Хазарский каганат получил расцвет. Вероятно, это было связано с тем, что Хазарский каганат в некотором роде связался с Византией, вместе с ней выступал против Древнерусского государства. Византия хазарам построить нескольк крепостей. Они совершали набеги на восточнославянские племена, почти не сталкивались с арабами, и в целом, степь была довольно спокойна. Потому такой удачный политический союз с Византией достичь могущества. Но не стоит сбрасывать со счетов и захватническую политику, которая позволила хазарам заполучить огромные территории.

Объяснение: