Визначте місцевий час у Харкові (50 градусів пн.ш., 36 градусів сх.д.), якщо у Лісабоні (38 градусів пн.ш., 9 градусів зх.д.) на цей момент місцевий час становить 14 год. 55 хв.

1) 36 градусів сх. д. + 9 градусів зх.д. = 45 градусів – відстань в градусах між містами Харків і Лісабон;

2) 45 × 4 хв.= 180 хв. = 3 год. – різниця в часі між цими містами;

3) 14 год.55хв. + 3 год. = 17 год. 55 хв. – місцевий час у Харкові.

Відповідь: у Харкові буде 17 год. 55 хв.

відповідь: людське життя непередбачуване і швидкоплинне. кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. і найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.

та що ж таке щастя?   багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… ось таке повинно бути щастя. саме про нього я мрію.

сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. ми всі робимо вибір. для багатьох мрії так і залишаються мріями. але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. у мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.

не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. кожен з нас мріє про краще життя. але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. адже найголвніше – залишатися людиною. людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо іншому. також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.

але річ не лише в освіті. я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також є відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. як кажуть, немає межі досконалості…      

ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. адже я не усвідомлюю себе без моєї батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.

тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.

пояснення:

ответ:

архитекторов неизменно привлекает один и тот же элемент итальянского городского ландшафта - пьяцца. ее традиционное, ориентированное на пешехода, замкнутое в своей законченности пространство любить намного проще, чем не дифференцированию пространства проходящего через всю америку шоссе №66 или лос-анджелес. архитекторы воспитывались на пространстве ,а с замкнутым пространством дело иметь проще всего. в течение последних сорока лет теоретики современной архитектуры (возможно , за исключением рейта и ле корбюзье) все свое внимание сконцентрировали на пространстве как наиболее существенной характеристике, определяющей архитектуру от живописи, скульптуры и . они превозносят уникальность этого свойства, и хотя скульптуре и живописи иногда и присущи пространственные характеристики, скульптурная или живописная архитектура абсолютно неприемлемы-поскольку пространство священно.

пуристская архитектура оказалась отчасти реакцией на эклектику хiх века. неоготические церкви, банки в виде ренессансных вил и усадьбы в якобинском стиле были откровенно живописны. смешение стилей подразумевало также смешение свойств. декорированные в разных стилях постройки вызывали совершенно определенные ассоциации и романтические иллюзии к прошлому, соответствуя ,религиозной ,национальной или иной программной символике. определение архитектуры как пространства и формы на службе функции или конструкции тут было явно не уместно. сосуществование и взаимопроникновение разных художественных дисциплин, возможно, и немного оттеснило архитектуру, но зато значительно обогатило её выразительность.

модернизм покончил с иконографической традицией, в которой живопись, скульптура и графика составляли с архитектурной формой единое целое. изящные египетские иероглифы на мощных пилонах, начертанные на римском архитраве строгие буквы, мозаичные процессии сан-аполлинера, покрывающий всю поверхность орнамент в расписанной джотто капелле, иерархически выстроенные композиции готического портала, даже иллюзионистские фрески венецианской виллы-всё это обладает гораздо большим значением, чем только служить украшением архитектуры. при том, сто синтез искусств всегда положительно оценивался современной архитектурой, никому не пришло бы в голову украсить росписями здания миса ванн дер роэ. находящиеся в них картины повешены на стене вне зависимости от архитектурной структуры, скульптура находилась внутри или снаружи здания, но редко – непосредственно на нём самом. произведения искусства использовались для акцентирования архитектурного пространства – но в ущерб их собсвенному содержанию. скульптура кольбе в барселонском павильоне миса лишь подчеркивала пространственные векторы – высказывание имело преимущественно архитектурный характер. знаковые изображения в большинстве современных зданий содержат только сообщения, вызванные необходимостью.

архитектура как символ

критики и , документировавшие в искусстве «низвержение когда-то общепринятых символов», поддерживали ортодоксальных современных архитекторов мыслью о том, что значение архитектурных форм должно быть выражено не за счет апелляции к уже известным образцам, но характеристикам, изначально этим формам присущим. создание архитектурной формы само по себе должно быть логическим процессом – свободным от влияния прежнего опыта , определяемым исключительно функцией и конструкцией и, как предложил алан колкахаун, лишь при некотором участии интуиции. позже некоторые критики поставили под сомнение, что архитектурное высказывание, основывающееся только на абстрактных формах, может быть содержательным. другие же обнаружили, что функционалисты, несмотря на клятвенные заверения, создали свой собственный формальный словарь, источником которого служили современные течения в искусстве и индустриальная архитектура. последователи функционалистов – такие, как группа «» - несмотря на манифестирование все той же программы, обращались в своём творчестве к поп-арту и эстетике массовой рекламы. однако большинство критиков по-прежнему игнорируют влияние коммерциализированной массовой культуры. геральдика соблазна, которая пронизывает всю окружающую нас среду – от рекламных страниц журнала «» до гигантских плакатных щитов хьюстона, - для них просто не существует. собственные теории об «обесценивании» символической архитектуры в эклектике хх века ослепили их настолько, что они не замечают качеств, присущих красочной архитектуре, занявшей места вдоль скоростных автомагистралей. те же, кто осознанно воспринимают эту придорожную эклектику, не оставляют от нее камня на камне, так как в ней гордо выставлены напоказ клише предыдущих десятилетий или стили столетней давности. но почему бы и нет? времена быстро меняются.