подготовить сообщение "Воронежцы в войне 1812г."

В 1812 году войска императора Франции Наполеона I Бонапарта вторглись на территорию России. Воронежская губерния не вошла в состав 11 губерний, которые оказались в эпицентре боевых действий. Но война не могла не оказать влияния на жизнь и быт воронежцев. Многие жители города приняли непосредственное участие в сражении с неприятелем.

На призыв в сборе средств для приобретения экипировки регулярных частей и ополчения откликнулись представители всех сословий. Из города в армию направили лошадей и продовольствие.

Летом 1812 года были сформированы два егерских полка, каждый из которых состоял из 1987 человек. В состав новых формирований вошли не только жители Воронежа, но и представители Пензенской и Саратовской губерний. В район боевых действий полки отправились в августе. В благодарственном письме Михаил Илларионович Кутузов тепло отозвался о воронежских полках, отметив неплохую подготовку людей.

Воронежцы сражались и в прочих частях армии России, некоторые оказалась в народном ополчении. Беженцы из мест, охваченных сражениями Отечественной войны, были воронежцами приняты и размещены. Только за одну неделю ноября 1812 года было расселено 232 беженца. За тот же период горожане собрали 1120 рублей пожертвований на нужды армии.

Не осталась в стороне и воронежская епархия. Ею было собрано более 50 тысяч рублей. Помимо благодарственных писем Кутузова М.И., деятельность воронежцев отмечалась и рескриптами императора АлександраI. Многие воронежцы прославились в боях Отечественной войны 1812 года. Среди них генерал-майоры Денисьев Л.А., Дехтерев Н.В., Ефимович А.А., Падейский Ф.Ф., Сазонов Ф.В.

Федор Васильевич Сазонов, например, участвовал в сражении под Аустерлицем всю Отечественную войну: отстаивал Витебск, Смоленск, принимал участие в других боях, в том числе и в Бородинском сражении. Дрался за батарею Раевского. А в 1839 году принимал участие в торжественном открытии памятника героям Бородинской битвы.

На Терновом кладбище Воронежа были могилы многих героев-воронежцев, принявших участие в войне 1812 года. В том числе генерала Халютина Д.И., бравшего Париж, полковника Старкова Я.М., капитана Мягкова И.С. До наших дней эти захоронения не сохранились.

Ещё один участник Бородинского сражения дворянин Петров М.М. по поручению офицерского собрания и командира своего полка вел записи о подвигах своих однополчан и боевом пути полка. Позже его записки легли в основу художественного произведения, которое даёт потомкам возможность получить максимально полное представление о событиях тех лет.

В этих мемуарах Петров М.М. упоминает, что и двадцать лет спустя в одном из воронежских домов проходили регулярные встречи ветеранов Отечественной войны.

Современники не забыли своих героических земляков. При приготовлении к празднованию 200-летия со дня победы над наполеоновскими войсками было решено 3 переулка и 6 улиц микрорайона Шилово назвать в честь героев 1812 года. На домах, где проживали герои-воронежцы запланировано установить мемориальные доски.

Азбука

 — Ти, Галинко, вже знаєш азбуку?

— Авжеж знаю.

— Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?

— Всі інші букви. 

 

* * *

 

Питали

 — Тебе питали сьогодні в школі?

— Питали...

— А що?...

— Чого ви на батьківські збори не ходите... 

 

* * *

 

Є сенс

 — От якби-то екзамени та складати на місяці!

— А чому?

— Тому, що там всі предмети в шість разів легші. 

 

* * *

 

Зрозумів

 На уроці учитель спитав одного неуважного учня:

— Коли найкраще рвати яблука?

Учень не задумуючись випалив:

— Як собака прив’язаний. 

 

* * *

 

Здивувався

 М а т и. Знову сьогодні вчителька скаржилася на тебе! 

С и н.  Як же це? Сьогодні я зовсім у школі не був!

У трагедійному романі показано, як Джульєтта перетворювалася з дівчинки на жінку. Спочатку було показано, що вона була простою дитиною, яка була твердо впевнена у тому, що потрібно слухатися у всьому батьків, слідувати їх настанов і порад для того, щоб бути щасливою і правильною особистістю. Але істотні зміни з її розумом відбулися тоді, коли вона познайомилася з молодою людиною на ім’я Ромео. У образу Ромео є теж багато схожого з образом Джульєтти. Тим не менш, його образ і особистість є своєрідними. Ромео так само росте на очах у читача, він переживає деякі зміни у своєму житті і своєму характері. Спочатку він не зовсім розуміє, яка його мета, призначення і що він повинен робити в цьому житті. Але, коли він зустрічає Джульєтту, все стає на свої місця, адже він розуміє, що саме вона і є його теперішньою обраницею. Він стає об’єктивною і відчуженою людиною, він відчуває байдужість до тих, хто йому не близький і на його думку несправедливий. Як не дивно, але їхні батьки були проті, бо тут все дуже просто їні сім`ї були проти цього не просто так. Цікава історія обох сімей розвела Ромео і Джульетту. Друзі Ромео не могли уявити їх разом. Тому друзі Ромео могли сприйняти це як жарт, а може і по іншому.