Составьте описание природы одного из морей Атлантического океана.

1) Средиземное море принадлежит Атлантическому океану.
2)  Средиземное море со всех сторон  окружено сушей и соединяется с океаном только Гибралтарским проливом.
3) Море лежит между параллелями в 30° и 46°.
4) Море лежит между меридианами в 5° и 37°,
5) Протяженность Средиземного моря с запада на восток в градусах 32°, а в километрах 3700 км. Протяженность Средиземного моря с севера на юг в градусах 16°, а в километрах 1600 км.
6) Средиземное море омывает 22 страны; Испанию, Францию, Монако, Италию, Мальту, Словению, Хорватию, Боснию и Герцеговину, Черногорию,
Албанию, Грецию, Турцию, Сирию, Кипр, Ливан, Израиль, Египет, Ливию, Тунис, Алжир, Марокко, Сектора Газа.       .
7)   Гибралтарский пролив, соединяющий море с океаном. Соседние водные   объекты:   Ливийское   море Эгейское   море,   Коринфский   залив, Гибралтарский залив.
8)  Средняя глубина Средиземного моря 1541 м, максимальная глубина Средиземного моря 5121 м,
9) У Средиземного моря узкий шельф, сильных перепадов глубин нет.

На поваленому стовбурі стоїть кізочка. Вона немов вдивляється у синь моря і неба, у нечіткі силуети людей, які гуляють берегом. У правому кутку картини намальовано великий рибальський човен, що пристав до берега. Чоловіки виносять з нього свою здобич.

У центрі картини зображено затоку. На тлі темно-синьої води яскравою білою плямою виділяється вітрило човна. Здається, що то хмарка впала на воду і плине за горизонт.

Ледь не половину картини займає небо, вкрите білими хмарами. Його заступають дерева, суша, що тягнеться довгою смугою у море. Небо немов проривається крізь грати гілок і дивиться на нас голубими бездонними очима розривів між хмарами.

Картина насичена яскравими кольорами: темно-синіми моря, білими та блакитними неба, жовто-коричневим и піщаного берега. Горизонтальні лінії берега, моря, неба на другому плані ніби перекреслюються вертикальними лініями дерев, намальованих на першому плані, але картина сприймається глядачем як цілісне зображення. Гра кольорів відтворює спокійну, ясну погоду, а чудова затока манить до себе чистою глибиною.

Вищі класи відрізняються від нижчих тільки одягом, вимовою, манерами, освітою – і ці соціальні прірви можуть і повинні бути подолані. Талант Хіггінса і благородство Пікерінга дійсно роблять з квіткарки герцогиню, і це можна розуміти як символ майбутнього суспільного прогресу і розкріпачення, до якого закликали Шоу і його однодумці. Для утвердження в суспільстві справедливості, стверджує драматург, головне – перемогти злидні і неуцтво. Позбавлення Елізи від цих бід зміцнюють кращі якості особистості, притаманні їй і колись – порядність, почуття власної гідності, душевну чуйність, енергію. На менш сильні характери, начебто Дулиттла-батька, бідність діє руйнівно. Хіггінс, який в ході «експерименту» сприяв духовному звільненню Елізи, робив це ненавмисно, він не в силах стати вище чисто егоїстичних міркувань. Душевна черствість Хіггінса, нездатного на розуміння і повагу до Елізи, уособлює бездушність англійського суспільства, і в цьому трагізм фінальної ситуації п’єси.