Азык-тулук деген темага татаал суйломдорду кошуп диалог тузуу

-кутман тан апа!

-кутман тан кызым! Кызым мен бугун дуконго азык тулукко барышым керек кызым, сен озун уйдо калып ининди караптургун . болуптурбу кызым?

- болуптур апа эртеерек келиниз !

-азыр келем кызым

-жакшы барып келиниз

-жакшы кал

ответ:

на земле насчитывается около 7 000 языков[1].

с развитием коммуникаций количество живых языков сокращается со средней скоростью 1 язык в две недели[2].

на 40 наиболее распространённых языках разговаривает примерно 2/3 населения земли. больше всего людей говорят на китайском, хинди, , испанском, арабском, и португальском. значительно распространён и французский язык, однако число тех, кто считает его родным (первым), сравнительно невелико.

в настоящее время насчитывается чуть более 400 языков, которые считаются исчезающими.

языки умирают вместе с последним носителем, и поэтому опасность грозит, прежде всего, народностям, не использующим письменность[3].

одна из причин гибели языков — неравномерное распределение их по числу носителей. так, на 80 % населения планеты приходится 80 языков, а на 3,5 тыс. языков — лишь 0,2 % жителей земли. основными причинами процесса исчезновения языков считаются и миграция. люди уезжают из деревень в города и теряют язык своего народа[4].

около половины ныне существующих языков выйдет из употребления уже к середине xxi столетия[5]. многие языки исчезают из-за того, что их носители вступают в контакт с более сильной языковой средой, поэтому под угрозой исчезновения в первую очередь находятся языки малых народностей и языки народов, не имеющих государственности. если язык изучают менее 70 % детей, он считается исчезающим. по данным «атласа мировых языков, находящихся под угрозой исчезновения» юнеско, в настоящее время в европе исчезновение угрожает примерно 50 языкам.

в наиболее уязвимом положении находятся языки аборигенов австралии, индокитая, америки, африки и изолированных от континентов островов — там существует множество мелких народностей, которые вытесняются другими, а также, в случае с островами, при массовой смерти народа некому возрождать его. наиболее стойки языки европы — страны европы развиты, и в них обитает множество жителей; следовательно, потеря даже нескольких тысяч носителей данных языков является несущественной. единственным исключением является латынь, являющаяся одним из официальных языков ватикана и представляющая собой уже мёртвый язык.

Деякі здобутки цієї доби віками залишалися нормою та недосяжним зразком. Дух еллінсько-римської античності, якому, за визначенням німецького історика культури Вінкельмана притаманні “геніальна простота й спокійна велич”, ще й досі пронизує найглибинніші підвалини європейської культури.

Античність – спільне минуле, велике й героїчне, всіх європейських народів; саме вона робить ці надзвичайно різні народи – від португальців до українців, від вірменів до ірландців, від австрійців до литовців – членами однієї європейської культурної сім’ї, яка має одних учителів: стародавніх греків і римлян. І всі ми рівною мірою є спадкоємцями й правонаступниками їхньої коштовної спадщини, збагаченої та вишляхетненої християнством, і завдяки цьому – європейцями.

Духовну скарбницю Еллади і Риму становлять філософія як особлива форма мислення та культури, логіка й головні зсади раціоналістичного світогляду, першовитоки багатьох наук: геометрії, арифметики, астрономії, фізики, хімії, історії, етики, естетики, літературознавства й мистецтвознавства. Античність – наріжний камінь багатьох галузей людської діяльності, зокрема політики, де наш лексикон і сьогодні майже не вийшов за греко-римські рамки: демократія, олігархія, монархія, республіка, тиранія, партія, деспотія, диктатура.

Те саме і в праві, в мистецтві, в інших галузях. У наше сьогоднішнє життя органічно вплилися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції. Коли ми хочемо підкреслити величину предмета, то кажемо, що він “гігантських” розмірів, коли наголошуємо на величі якоїсь роботи, то кажемо, що вона “титанічна”, і навпаки незначних людей називаємо “пігмеями”; з тих же джерел і вирази “панічний жах”, “яблуко розбрату”, “ріг достатку”, “олімпійський спокій”, “лебедина пісня”, “ахіллесова п’ята”, “муки Тантала”, “сізіфова праця” та багато інших. Численні наукові поняття своїм корінням сягають у старогрецьку мову.