Прочитай названия зверька, изображённого на рисунке. заяц напастак заяц Россия Армения Белоруссия курдгели

В разных странах один и тот же предмет люди называют по-разному. Связано это  с национальными традициями,  историей, культурой,  в немалой степени зависит и от географической среды,  места проживания народа и даже... от климата.
Слово заяц похоже в русском, белорусском и украинском языках. Белорусский, русский и украинский языки составляют восточную группу славянских языков, наиболее многочисленную по количеству говорящих. У этих языков один предок - древнерусский язык Исторически обстоятельства сложились так, что в XIII-XIV вв. древнерусская народность разделяется на три близкородственные народности - русскую, белорусскую, украинскую, что повлекло за собой возникновение трех близких языков с их самобытными, оригинальными путями развития. Во всех трех восточнославянских языках имеется значительный общий лексический фонд, сложившийся в результате общего происхождения и параллельного развития.

Объяснение:

Нещодавно на уроці світової літератури ми прочитали чудовий твір  “Аліса в країні Чудес”. У ньому розповідається про пригоди дівчинки у казковій країні.      Аліса була дуже допитливою. Любила дізнаватись про щось нове. Тому дивний кролик зацікавив дівчинку. Вона була розумною, ввічливою і чемною. Інколи їй ставало дуже нудно. Тоді дівчинка бралась до нової справи. Особливо мене захоплює те, що вона була життєрадісною, не втрачала віри у свої сили. Здивуванню її не було меж, адже навколо відбувалося стільки незрозумілих речей. Аліса була надзвичайно товариською. Швидко знаходила з усіма спільну мову. Міркувала часто вголос. Відкрила для себе багато такого, над чим не замислювалась раніше. Зрозуміла, що “є загадки, на які нема відгадки”, “думати та казати – це далеко не одне й те саме”, “щоб отримати відповідь, треба ставити правильні запитання”. Аліса любила тварин. Сумувала за своєю улюбленицею Діною.      Пригоди Аліси в країні Чудес неймовірні. Я раджу усім прочитати цей твір.

Люди завжди хотіли передбачити своє майбутнє. Іноді прогнози їхні збувалися, але частіше – ні. Стали реальністю мрії про водні машини, польоти в космос та на інші планети. Та сьогодні ми знову мріємо гаючи за життям людей, я часто замислююсь над тим, що чекає наше людство в майбутньому. Іноді мені здається, що ніколи не буде воєн, що людина не долетить знищення всього живого на Землі.

Хочеться вірити, що всі люди будуть жити у злагоді з навколишнім світом, зі своєю совістю. Але виходячи на вулицю, я часто бачу нікому не потрібних дітей, старих людей. Часто бачу по телевізору катастрофи в шахтах, падіння літаків.

Гинуть люди, тварини, ріки. І тоді мені здається, що людство не має майбутнього. Однак будемо вірити, що матінка-земля і природа – вічні, що людська душа – безсмертна. І нехай щастям та радістю стане майбутнє часто нерозумних дітей-землян