Составьте и запишите текст или предложения, используй данные словосочетания. Слуша..м музыку, игра.

ответ к заданию по русскому языку
 

Хронология (от греч. χρόνος — время; λόγος — учение):

вс историческая дисциплина, устанавливающая даты исторических событий и документов;

последовательность исторических событий во времени;

перечень каких-либо событий в их временной последовательности.

Астрономическая хронология изучает закономерности повторяющихся небесных явлений и устанавливает точное астрономическое время; также является одним из методов исторической хронологии (см. ниже).

Геохронология — разделение геологического времени на условные отрезки, имеющие собственные названия (эры, периоды, эпохи и века) и расположенные в определённой последовательности. Научной основой геохронологии является стратиграфия.

Историческая (техническая) хронология — специальная историческая дисциплина, изучающая системы летосчисления и календари разных народов и государств, и устанавливать даты исторических событий и время создания исторических источников.

Наші далекі пращури жили великими родовими групами, на чолі яких стояла родоначальниця - мати або найстаріший в роді дід

Вони давали накази, хто і що мав робити, а за непослух карали різками. Найближчі роди об'єднувалася в племена. Їх очолювали старійшини, які скликали військо у похід, влаштовували суд над членами племінної общини, а як треба було порадитись, то збирали людей на віче.

Кожне плем'я мало, свої уявлення про Бога. Нашим предкам здавалося, що цілим світом правило багато богів. Найбільшою пошаною серед них користувалися: Перун - Бог грому і блискавок, Велес - Бог худоби і достатку, Дажбог - Бог сонця і багатства, Стрибог - Бог вітрів і бурі. Давні слов'яни вірили, що ліс населяють лісовики, озера, болота і річки - русалки і водяники, а на горищах хат Знайшли собі притулок домовики. В їх уяві ці дрібні божки-духи допомагали або шкодили людям.

З плином часу вздовж великих рік, зокрема. славного Дніпра-Славутича, виникають укріплені городища. їх заселяють племена давніх слов'ян, з яких й утворився великий і славний Український Народ. На широких полях середнього Подніпров'я розселилися поляни, на північ від них, в лісосмузі над Припяттю, - деревляни, над Бугом - дуліби, або волиняни, а ще вище по Дніпру, на його лівому березі, а точніше над Десною, жили сіверяни, на південь від полян, над Дністром, осіли тйверці, між Дніпром і Дністром - уличі, а на заході, під Карпатами і за ними, - білі хорвати.

Плем'я складалося з людей, які жили в одній певній місцевості, були тісно переплетені родинними узами, а також сповідували однакову віру, звичаї і традиції, мали єдиний іб життя.

Серед усіх племен найбільш виділялися поляни, які заснували величне і напрочуд гарне місто Київ. Йому судилося стати "матір'ю городів руських" - столицею майбутньої держави України-Русі. Відомий український історик Іван Крип'якевич (1886-1967) подає такий опис витоків Української Держави під назвою Київська Русь:

"...Поляни, що жили над Дніпром, були народ мирний і лагідний. Але, як нападав на них якийсь ророг, вони хоробро оборонялися. Мали добру зброю. Вони стріляли стрілами з луків. Стріли носили в шкіряних сагайдаках. На ворога кидали Ррй списом. Мечі в них були довгі й загострені з обох боків. Щоб захиститися від ворожих стріл під час бою, вони тримали в руці щит - дерев'яну дошку, оббиту шкірою. На голову надівали залізний шолом, на тіло вдягали залізну сорочку (кольчугу).

Щоб краще боронитися від ворогів, поляни ставили укріплені міста. Для цього вибирали недоступне місце, здебільшого високу гору. На такій горі вирубували дерева, рівняли землю і навколо гори викопували глибокий рів. З накопаної землі насипали високий вал. А в той вал забивали гострі коли - це був так званий частокіл. В одному місці валу ставили міцні дерев'яні ворота. Між валами будували великий будинок, щоб там мешкати й ховати всяке добро. Це був замок. Коли вороги нападали, жінки й діти ховалися в тому замку, а чоловіки стріляли з валів на ворога.

Найбільшим замком полян був Київ. Він стояв на високому горбі над Дніпром. Під час нападу ворогів люди ховалися в Києві, а в звичайний час кияни мешкали поза містом, на сусідніх горбах або коло річки.