Довести, що твір " Міо, мій Міо" - казка з елементами фентезі! за планом. Будь ласка, треба до 12:30 5.05.2020 ів​

4. Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам'яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като - не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам'яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам'яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі. Творчі завдання 1. Лицар Като перетворював дітей на птахів або на людей із кам'яним серцем. Пригадайте відомі вам казки, де йшлося про подібні перевтілення. Визначте роль прийому перевтілення у творі А. Ліндгрен. 2. Підготуйте усну розповідь на тему «Умій вибирати друзів» (за повістю А. Ліндгрен «Міо, мій Міо»). Уривки з повісті «Міо, Мій Міо» (За підручником Волощук Є.В.) Оповідь ведеться від особи головного героя — сироти Бу Вільгельма Ульсона, якого всі називали просто Буссе. Матір він втратив відразу після народження, про батька ж ніхто нічого не знав. Зовсім маленьким Буссе всиновили тітка Едля й дядько Сікстен. Однак вони сприймали хлопчика як тягар і постійно допікали йому докорами. Почуваючись самотнім і нещасливим, Буссе над усе мріяв знайти рідного батька. Единою його розрадою був приятель Бенко, який мав пречудового тата. Одного вечора продавчиня Лундін, яка завжди добре ставилася до Буссе, подарувала йому яблуко й попросила вкинути в поштову скриньку листівку. Саме тієї миті в житті хлопчика розпочалися дивовижні події... Він у дорозі і день і ніч (...) Я пішов до поштової скриньки за квартал від ятки. І коли вже мав опустити в неї картку, помітив, що вона світиться, ніби горить. Атож, літери, які написала тітка Лундін, яскріли, мов жарини. Я не втримався і прочитав картку. На ній було написано: «Королю Країни Далекої. Той, кого ти так довго шукаєш, у дорозі. Він у дорозі день і ніч і несе в руці знак — осяйне золоте яблуко». Я нічого не втямив. Але мене чомусь обсипало морозом, і я квапливо вкинув картку до скриньки. Хто в дорозі день і ніч? І хто несе в руці золоте яблуко? Та ось я глянув на яблуко, яке мені дала тітка Лундін. І побачив, що воно золоте. Воно золоте, сказав я сам до себе. У мене в руці було осяйне золоте яблуко. Я мало не заплакав. Власне, не заплакав, а мало не заплакав. Бо відчув себе дуже самітним. Я пішов до парку Тегнера й сів на лавку. Там не було ні душі. Усі люди вечеряли вдома. (...) Тільки я сидів надворі в темряві. Сидів сам. Сам із золотим яблуком і не знав, що з ним робити. Поки що я обережно поклав його біля себе на лавку. Поблизу стояв ліхтар, і світло падало на мене й на яблуко. Але те світло осявало й ще щось на землі. Виявилося, що то звичайна пляшка з-під пива, певна річ, порожня. Тільки хтось заткнув її уламком гіллячки. Мабуть, хтось із дітей, що гралися вранці в парку. Я підняв пляшку й прочитав напис на невеличкій наліпці: «Акціонерне 4

Адамның немесе сенікі

Адамның қалаған нәрсеге қол жеткізе алмауының себебі көбінесе жағдайлар емес, сонымен қатар мүмкіндіктерімізден толықтай пайда көруге кедергі жасайтын ішкі сеніміміз.Адамның мүмкіндіктері іс жүзінде шектеусіз.Ия,сіз өзіңіз қалаған нәрсеге ие бола аласыз:денсаулық, бақыт,мансап және т.б

Біздің қабілеттеріміз қайда жасырулы? Әрқайсымыздың ішімізде деп ойлаймын.Бұл - біздің миымыз. Ғалымдар дәлелдегендей,тіпті ең танымал ойшылдар оны 25% ғана пайдаланады екен.Қалған 75% қолданылмайды.Миымыздың көп қорын қолдану мүмкіндігі бізге не береді? Сіз таңқаларсыз, бірақ бұл адамды құдіретті етеді.

Миымыз біздің ойлау процестерімізді басқарғандықтан,мұнда әртүрлі деструктивті ойлар мен теріс көзқарастар болады.Және бұл дегеніміз,біз ішінен өзіміз қалаған нәрсеге жету мүмкіндігінен айырылып, өзіміз қалаған адам болуға кедергі жасаймыз.Біздің миымызда: "Мен ешқашан істей алмаймын ...","мен жеткілікті түрде жақсы емеспін...» және тағы басқалар сияқты ойлар бар. Бірақ тәжірибе көрсеткендей адам осындай күмәндардан айрылса,өзіның биікке қалай көтерілгенін де байқамай қалады.Бұған мысал ретінде, Гиннестің рекордтар кітабындағы көптеген атақты адамдардың іс-әрекеті.Өткен ғасырда өмір кешкен Трояны ашқан ғалым Шлиман 22 тілді білген екен. Моцарт 5 жасында симфония жазса,тас керең Бетховен өлмес классикалық музыкалық шығармалар қалдырды.Олардың құпиясы қарапайым:олар өздерінің қабілеттеріне күмәнданбаған.

Және бұл адамның физикалық қабілеттеріне де қатысты.Көпшілігіміз ауыр машина көтеру үшін жеткілікті физикалық күш сезінбейміз.Бірақ дөңгелектің астына түсіп қалған балаларды құтқаруға тырысатын аналар ауыр автомобильдерді өз күштерімен көтерген жағдайлар бар.Олар күнделікті өмірде бұны ешқашан істей алмаған еді,бірақ стресстік жағдайында баламды құтқарам деген оймен олардың барлық шектеулі көзқарастары жойылып кеткен.Осындай мысалдар өмірде өте көп.

Қорытындылай келе,біздің санамыздағы шектеулерді өзге емес,өзіміз орнатамыз.Біз өзімізді жеткіліксіз талантты, табысты,күшті, бақытты деп санамаймыз.Осындай кедергілермен күресуге,оларды керісінше ауыстыруға және осылайша қажетсіз кедергілерді жоюға болады. Біз өзімізді өзіміз ғана жаратамыз және біздің болашағымыз тек өзімізге байланысты.

ответ:

повесть «детство», первая часть автобиографической трилогии горького, была написана в 1913 году. зрелый писатель обратился к теме своего прошлого. в «детстве» он пытается осмыслить этот период жизни, истоки человеческого характера, причины счастья и несчастья взрослого человека.

в центре повести – мальчик алеша, волею судеб «заброшенный» в семью матери. после смерти отца алешу воспитывают дед и бабушка. поэтому можно сказать, что эти люди – главные в его судьбе, те, кто воспитали мальчика, заложили в него все основы. но, кроме них, в жизни алеши было множество людей – многочисленные дяди и тети, жившие все под одной крышей, двоюродные братья, постояльцы… все они воспитывали героя, влияли на него, подчас сами того не желая.

жизнь алеши и его семьи сложна, наполнена многими трудностями. главное ее качество – это неспокойность, нестабильность. одно время семья деда была довольно богата, но когда алеша пошел в школу, все разладилось. мальчику пришлось собирать ветошь, воровать дрова. за это в школе его невзлюбили, хотя герой хорошо учился. доходило до того, что у алеши не было денег купить книгу, и священник не пускал его на свои занятия.

но и кроме материальных проблем, на долю алеши в детстве выпало много и других испытаний. горький описывает нам жизнь и нравы купеческой среды, где царили жестокие законы: дед избивал бабушку, дяди мальчика постоянно воевали из-за наследства его матери, дети жестоко издевались над более слабыми. смерть и горе преследовали алешу с самого рождения. на его глазах умирали близкие: отец, братья, цыганок, мать. все это не могло не оставить своего следа в душе героя.

но и такое детство закончилось для алеши рано. после смерти матери дед заявил ему, что не может содержать внука и что алеше нужно идти «в люди».

но ребенок есть ребенок, он везде может найти радость и счастье, потому что это в его природе: «не только тем изумительна жизнь наша, что в ней так плодовит и жирен пласт всякой скотской дряни, но тем, что сквозь этот пласт все-таки победно прорастает яркое, здоровое и творческое, растет доброе — человечье, возбуждая несокрушимую надежду на возрождение наше к жизни светлой, человечьей».

светлым пятном в жизни алеши была его бабушка, по-настоящему нравственный и духовный человек. именно она больше всего была близка алеше. именно бабушка, как мне кажется, мальчику сохранить в его душе свет и пронести его потом во взрослую жизнь.

светлым человеком в судьбе алеши стал и хорошее дело. это был довольно образованный человек, ккоторому алеша тянулся всей душой. вообще, мальчик был способным, многие науки, которым его учил дед и мать, герою давались легко. но, к сожалению, в детстве мальчик не получил систематического образования.

в чем же заключается идея повести «детство»? автор пишет в ней: «в детстве я представляю сам себя ульем, куда разные простые, серые люди сносили, как пчелы, мед своих знаний и дум о жизни, щедро обогащая душу мою, кто чем мог. часто мед этот был грязен и горек, но всякое знание — всё-таки мед».

итак, горький уверен, что детство – важная пора в жизни каждого человека. именно в детстве – истоки характера, мировоззрения, психического состояния. другими словами, именно тогда формируется личность. и так важно, чтобы именно в эту пору ребенку на пути встретились хорошие, добрые, понимающие люди, чтобы ребенка любили и оберегали от житейских невзгод.

своей повестью горький продолжает традицию , описывающей жизнь и формирование ребенка. эта традиция глубоко гуманистична, потому что рассматривает ребенка как полноценного человека, имеющего свои особенности, требующего к себе внимания и уважения.

объяснение: