Прочитайте текст и определите, перед вами повествование или нет. Однократные или многократные действия изображены

1. Перед нами повествование.
Автором изображены многократные действия. Это помогают понять глаголы несовершенного вида.
В одних предложениях действия обозначаются глаголами, в других - именами существительными.
2.   Пищуха  танцевала   вальс.   Маленькая   птичка  -  носик  шильцем,   хвост подпорочкой. Она легко два раза прыгала вверх, потом склоняла головку к плечу, касалась носиком ножки и вдруг поворачивалась вокруг себя! Прыжок пищухи, ее склоненная головка, клювик и ножка, быстрый поворот. Птичка повторяла раз за разом, круг за кругом, фигура за фигурой... Пищуха неслась в вальсе.
Данное опущено, так как пищуха - единственное действующее лицо, которое не требует уточнения.
3. а) Вальс пищухи.
б) Изящный птичий вальс.
4. Прыжок, склоненная головка, клювик и ножка, быстрый поворот. Раз за разом, круг за кругом, фигура за фигурой...
Рассказывая о действиях с помощью имен существительных, автор ярко и выразительно передает образ танцующей пищухи.
В тексте использованы не только отглагольные существительные.

Відповідь:

Убити пересмішника (англ. To Kill a Mockingbird) — роман американської письменниці Гарпер Лі, опублікований 1960 року. Книга одразу ж здобула популярність, здобула Пулітцерівську премію і стала класикою сучасної американської літератури.

Зміст

1 Сюжет

2 Українські переклади

3 Визнання

4 Екранізації

5 Примітки

6 Посилання

Сюжет

Пересмішник — горобцеподібний птах, який у творі символізує невинність

Події в романі відбуваються впродовж трьох років (1933–35) під час Великої депресії у вигаданому містечку Мейкомб (Алабама), яке носить на собі «печать старечої втоми». Розповідь ведеться від імені головної героїні — шестирічної Джин Луїзи Фінч (на прізвисько Всевидько, англ. Scout). Вона живе зі старшим на чотири роки братом Джемом (Джеремі) і батьком-удівцем Аттікусом, який працює адвокатом. Всевидько і Джем дружать із хлопчиком на ім'я Діл, який кожного року приїжджає до Мейкомба на літо до тітки. Троє дітей зачаровані розповідями про свого сусіда Артура Редлі на прізвисько Страхолюд (в іншому перекладі — «Примара», англ. Boo) і бояться його. Страхолюд веде самітницький б життя, протягом багатьох років його майже ніхто не бачив. Дорослі Мейкомба не розповідають дітям деталі його життя, тому Всевидько, Джем і Діл переповідають чутки про зовнішність Страхолюда і причини його самітництва. Вони мріють виманити його з будинку. Після двох проведених із Ділом літ Джин і Джем знаходять дрібні подарунки, які хтось залишає в дуплі дерева неподалік садиби Редлі. Кілька разів таємничий Страхолюд робить щось добре для дітей, але не хоче спілкуватися з ними особисто.

У цей же час суддя Тейлор призначає Аттікуса адвокатом Тома Робінсона, чорношкірого чоловіка, якого звинувачують у зґвалтуванні молодої білої дівчини, Меєли Юел. Аттікус робить усе можливе, щоб захистити Тома, це викликає несхвалення у багатьох жителів Мейкомба. Інші діти глузують з Джема і Джин через поведінку їхнього батька, називаючи його «прихильником негрів». Дівчинка встряє у бійки, щоб захистити честь Аттікуса, однак він забороняє їй це робити. Група чоловіків збирається викрасти Тома із в'язниці і лінчувати його, тому Аттікус охороняє в ту ніч свого підопічного. Небезпека минає, коли Джин, Джем і Діл без дозволу пробираються до будівлі в'язниці, і Всевидько своєю дитячою безпосередністю переконує чоловіків відмовитися від своїх намірів.

Аттікус не хоче, щоб його діти були присутні на суді по справі Робінсона, але вони все одно приходять. У приміщенні для білих немає жодного вільного місця, тому на за превелебного Сайкса Джем Всевидько і Діл сідають на галереї, яка призначена для чорношкірих. Аттікус доводить, що свідки обвинувачення — Меєла та її батько Боб Юел — говорять неправду. Під час допиту свідків виявляється, що Меєла, у якої не було друзів, сексуально домагалася до Тома, її батько побачив це і побив доньку. На суді вони стверджують, що Том побив і зґвалтував дівчину. Попри вагомі докази невинуватості Тома, присяжні виносять обвинувальний вирок. За зґвалтування білої жінки чорношкірого повинні стратити. Віра Аттікуса і Джема у правосуддя сильно похитнулася. Попри шанси виграти апеляцію на вирок, Том вирішує тікати із в'язниці. Під час утечі його вбивають вартові.

Незважаючи на обвинувальний вирок Тому, внаслідок судового процесу репутація Боба Юела, і до того вкрай сумнівна, ще більше погіршилася. Юел резонно вважає винним у цьому Аттікуса, який фактично довів брехню Боба під присягою. Під час зустрічі Юел плює адвокату в обличчя і обіцяє помститися. Боб намагається проникнути до будинку судді і знущається над удовою Тома. Зрештою, він нападає на беззахисних Джема і Всевидька, коли вони поверталися ввечері зі шкільної вечірки на Хелловін. У бійці Юел ламає Джему руку, однак несподівано хтось приходить дітям на до Невідомий чоловік убиває Боба і приносить Джема додому. Згодом Усевидько розуміє, що їхнім рятівником був Страхолюд Редлі.

Приїжджає шериф Тейт і виявляє, що Боб Юел загинув у бійці. Шериф сперечається з Аттікусом про доцільність звинувачення Джема у вбивстві (Аттікус упевнений, що його син, хоч із самозахисту, вбив Юела, і цього не слід приховувати). Зрештою адвокат приймає версію Тейта, що Юел сам упав на власний ніж. Страхолюд Джин провести його додому й після прощання на порозі його садиби зникає знову. Стоячи на веранді Редлі, Всевидько уявляє життя з точки зору Страхолюда і шкодує, що вони ніколи не відплачували Страхолюду за ті подарунки, які він робив.

Пояснення:НАДІЮСЬ ЩО ДО

Відповідь:

Марина (фр. marine, итал. marina, от лат. marinus — морской) — жанр изобразительного искусства, изображающий морской вид[1], а также сцену морского сражения или иные события, происходящие на море. Является разновидностью пейзажа.

В качестве самостоятельного вида пейзажной живописи марина выделилась в начале XVII века в Нидерландах. Связано его появление с важной ролью моря в жизни голландского народа. На смену красочным картинам морских сражений, где художники XVI века подчёркивали нарядное убранство кораблей, приходит изображение самого моря, часто неприветливого, грозного во время бури или затянутого туманами, по которым плывут рыбачьи лодки со скромными парусами или пышные торговые корабли под реющим флагом[2]. Чистая марина — море без кораблей и без стаффажа — появился лишь в XIX веке[3].

Laja.jpg

Наскальный рисунок морской баталии на стене пещеры Лаха Альта, Испания, неолит, рассматриваемый как одно из первых проявлений жанра

Маринист (фр. mariniste) — художник, пишущий марины[4]. Яркие представители этого жанра — англичанин Уильям Тёрнер и российский художник Иван Константинович Айвазовский, написавший около 6000 картин на морскую тему.

Во Франции существует официальное звание художника Морского флота, присваиваемое министром обороны выдающимся художникам-маринистам. Звание может быть присуждено не только художникам, но также фотографам, иллюстраторам, гравёрам и скульпторам (подробнее см. Художник флота

Пояснення:НАДІЮСЬ ДО