Специфика «прямой» документалистики, и какую роль в ней играет кинонаблюдение. (ИЗО 8 КЛАСС)

ответ:Люди повсеместно ожидают уважения, любви и признательности, заслуживают они этого или нет?

Если хотите чтобы вас любили , все чтобы делали для вас люди, делайте для них и вы. - это золотое правило , которое является основным для всего человечества на все века !Вы жаждете доброго слова? Тогда произносите слова доброты другим!

Это – не «этика взаимности», которую так часто пропагандируют моралисты.

Золотое правило - это указание активно проявлять любовь т.е. действовать !

Эта идея была заложена Богом при создании этого мира !

И поэтому вся культура держится на этом призыве т.к. она призвана охранять человеческие души от разрушения злом !

Все картины великих художников пронизаны идеей жертвенной любви к ближнему и слабому .

Библия- «во всем, как хотите, чтобы с вами поступали люди, так поступайте и вы с ними, ибо в этом закон ».

* Поговорки - Где любовь да совет, там и горя нет.

* Лучше не иметь сердца, чем в нем не иметь любви к народу.

* Кто слишком любит себя, того не слишком любят другие.

* С любовью везде простор, со злом везде теснота.

В произведении Пушкина Евгений Онегин , Татьяна Ларина искренняя в своих порывах и чувствах. Полюбив Онегина, она пишет ему письмо, не страшась быть осмеянной и отвергнутой.

Ромео и Джульетта

Искренне верящие в торжество благородных чувств, они бросают вызов условностям, доказывая ценой собственной жизни, что любовь преодолеть любые препятствия.

Легенда о Данко — отрывок из третьей части рассказа Максима Горького «Старуха Изергиль». Желая сделать что-то для людей, Данко «разорвал руками себе грудь», вырвал своё пылающее сердце и высоко поднял его над головой для людей!

"Дед Мазай и зайцы"- Н.Некрасов

Жизнь дана человеку для проявления любви к ближнему , а не для эгоистических желаний , только тогда она наполнена смыслом и светом !

Объяснение:

Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів, чому життя тільки заради особистого задоволення руйнує душу, а милосердя її пом’якшує і освячує.

У своїй проповіді в Неділю другу Великого посту Предстоятель закликав творити добро, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

«Чеснотами людина пом’якшує свою душу. Особливо її освячує милосердя, що ми проявляємо до бідних, нужденних, нещасних людей», — зазначив він.

Архіпастир розповів історію про одного багатого юнака, який отримавши велику спадщину, почав її витрачати на розпутне життя.

«Він хотів насолодитися задоволенням своїх пристрастей, він робив все, що хотів, — сказав Блаженніший владика. — Але чим більше він грішив, тим більша туга сковувала його душу. Дійшло до того, що він зневірився остаточно. Не бачачи для себе виходу, він вирішив покінчити життя самогубством».

Перед тим як накласти на себе руки, юнак вирішив упорядкувати справи, розпорядиться своїм багатством, і тоді з ним сталася неймовірна подія, яка перевернула його життя.

«Він вийшов зі свого будинку і побачив біля воріт худу, в порваному одязі жінку з дитиною на руках. Було очевидно, що ці люди знаходяться у великій нужді і вмирають від голоду. “До м, мені все одно вже нічого не потрібно”, — подумав багатій і віддав всі гроші, які мав при собі. Сів у свій транспорт і поїхав. Однак образ тієї жінки з дитиною стояв у нього перед очима, і тоді він вирішив до м так, щоб вони не мала нужди ніколи. Чоловік повернувся і сказав: “Почекай мені тут, через пару годин я приїду і до тобі ще”. Як тільки багач вимовив ці слова, у нього в душі ніби розірвалися пута відчаю. Він ніколи раніше не відчував такого задоволення, такої насолоди, які відчув у той момент. Проїжджаючи повз храм, він захотів зайти до нього. Там чоловік побачив ікону Божої Матері з на руках, і знову згадав ту бідну жінку з дитиною. Йому, як чоловікові, було соромно плакати вголос, він присів осторонь і почав ридати про себе. Так він довго проплакав, повторюючи “Матір Божа мене!” Саме тоді він усвідомив свій гріх, зрозумів, що ображав Бога. Через сльози покаяння від нього туга зовсім відійшла. Багач піднявся новою людиною, повернувся додому, побачив жінку і дав їй стільки грошей, що вистачило б не на одне, а на декілька життів».

Бажаючи уникнути спокуси повернутися до колишнього життя, юнак покинув свою країну і вирушив на Святу Гору Афон.

«Він став послушником у Свято-Андріївському скиту на Афоні, почав допомагати кіліотам, пустельникам й іншим монастирям. А у своєму скиту відбудував величний собор — найкрасивіший храм на Афоні. Свій шлях він завершив в сані ієросхимонаха і був похований на Святій Горі», — розповів Блаженніший владика.

Ця історія вчить нас тому, підкреслив Його Блаженство, наскільки важлива милостиня: «вона пом’якшує душу людини і робить її удобовмістимою, слухняною для благодаті Божої. А благодать Божа веде людину до покаяння і виправлення».